Палеонтологи вивчили головні відростки незвичайного трилобіту Walliserops, який жив понад 400 мільйонів років тому. Схоже, ця зброя навряд чи була потрібна йому для виживання, але могла використовуватися в сутичках за право спаритися з самкою.

Самці багатьох сучасних видів тварин вступають у сутички один з одним, суперничаючи за право спаритися та залишити потомство. Така поведінка може мати виключно стародавнє коріння, йдучи майже на пів мільярда років у минуле. Про це пишуть палеонтологи із лондонського Музею природної історії, стаття яких опублікована в журналі PNAS, інформує UAINFO.org.

Читайте також: В Індії знайшли гніздо з 256 скам'янілими яйцями динозаврів

Команда Річарда Форті досліджувала скам'янілості трилобітів роду Walliserops – вимерлих членистоногих, які були надзвичайно поширені у морях палеозойського періоду. Головний сегмент Walliserops був оснащений досить великим виростом, форма якого нагадує тризуб. Функція цієї зброї досі залишається незрозумілою. Є гіпотези, згідно з якими тризуб використовувався для закопування в м'який ґрунт на дні, для полювання або для захисту від хижаків, або в битвах між самцями.

Професор Форті та його колеги знайшли нові свідчення на користь останньої версії, вивчивши незвичайний зразок Walliserops, що зберігається у музеї у Х'юстоні (США). Унікальність цього зразка в тому, що «головний відросток» трилобіту закінчується не трьома, а одразу чотирма зубцями. Інших подібних скам'янілостей поки що не знаходили.

Вчені помітили, що всі чотири зубці однакові, на них не видно помітних ушкоджень. Це дозволяє припустити, що така структура не стала результатом травми, а виникла внаслідок порушення розвитку. Оскільки трилобіт досяг дорослих розмірів, то дефект не був надто серйозним і не вплинув на шанси тварини вижити.

Виходячи з цього, автори зробили висновок, що тризуб навряд чи був необхідний для захисту, видобутку їжі та інших завдань, безпосередньо пов'язаних з виживанням. Отже, його функція могла полягати в суперництві за самку, подібно до рогів у самців сучасних оленів. Деякі з них теж страждають на порушення розвитку рогів, що не впливає на їхнє виживання, але знижує шанси на те, щоб залишити потомство.

Втім, вчені проводять паралелі між тризубцями Walliserops і знаряддями, якими користуються жуки-носороги (Dynastinae). Форма рогів деяких із них справді нагадує головні відростки древніх трилобітів, що може говорити про подібний характер використання. Такі жуки намагаються підчепити суперника, щоб кинути та перевернути його на спину. Можливо, аналогічно відбувалися і сутички між самцями трилобітів. Хоча такий кидок навряд чи був смертельним чи небезпечним для противника, він цілком міг затримати його, давши переможцю достатньо часу на спарювання.

Читайте також: Вчені розповіли, який вид тварин живе на Землі найдовше

Якщо Річард Форті та його співавтори мають рацію, то скам'янілості Walliserops дають нам найдавніший відомий приклад подібних сутичок у процесі статевого відбору. Але тоді, як і в інших подібних випадках, у цих трилобітів мав виявлятися статевий диморфізм – помітна різниця в анатомічній будові самців та самок. Швидше за все, самки були дрібнішими й не мали тризубців. Якщо це так, то самок Walliserops напевно віднесли до інших груп трилобітів. Можливо, уважніший аналіз музейних колекцій виявить це, підтвердивши висновки палеонтологів.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube