Сьогодні знову повернуся до  теми  ресурсів війни,  про це я пишу багато, бо вважаю, що вона варта  окремого дослідження. У  матеріалі групи "ІС" я вже пройшлася по   бажанням  та хотєлкам колективного путіна та колективного  кремля, але в одному матеріалі таку тему не розкриєш, пише Олена Степова, інформує UAINFO.org.

Ресурс війни, це те, чим воює країна та те, за що воює країна.

Тобто починаючи війну, країна розраховує на свій внутрішній ресурс: економіка, військо (люди), рівень підтримки, озброєння, технічне оснащення та інше. Звісно, ще до цього додається ресурс, який можливо отримати від партнерів. Звісно ж, плануючи війну, країна  досліджує ресурс ворога, щоб розуміти, з чим їй прийдеться мати справу та на що розраховувати, використовуючи свій ресурс, чи вистачить його. Звісно, аналізується зовнішній ресурс, тобто чи може хтось з воюючих сторін мати зовнішню підтримку, яку й наскільки важливу. А ще, країна оцінює ресурс того, на кого бажає напасти, щоб розрахувати зиски, що отримає, що захопить, чим поповнить казну й гаманці вояків.

Якщо ви подивитесь на планування війн минулого, то ось така банальна стратегія  застосовувалася ще від царя-панька та печерної людини.  Збиралися коло вогнища й починали «оно тамочки банани смачніше, печери тепліше, треба собі забрати», й тут хтось розумніший «ага, забрати, нас 15, а їх 50, натовчуть репу», ото одразу й печери сусідські погані ставали й банани переспівші.

Чи ось, вже маючи  царство-королівство,  питався цар у свого оточення, «а ото тамочки собі  замок отой хочу, а що ще в них є?- о, земля, камінь, метал, зброя, зерно, тканина, вівці». Так вирішувалися долі земель, королівств та вели у бій царі свої війська, щоб щось собі загарбати.

Програш у війні, це прорахунок її початку, тобто неврахування ресурсу свого чи супротивника, байдуже.

Інколи великі війська програвали лише тому, що не враховували погоду, впертість та завзятість місцевого населення, яке зовсім не мріяло опинитися в окупації чи отримували не прибуток,від захоплених земель, а тягар, який спустошував казну.

Але росіяни, це завжди руське авось, тому ніхто там нічого не прораховував, то й  слава богу, що таке дурне.

Російська пропаганда обдурила самих росіян, які повірили, що їх велика та багата росія, яку їм показують, як красівоє по телебаченню, то воно таке і є. А ще, росіяни от зараз з подивом виявили для себе, що їх не боїться весь світ, як, знову ж таки, їм показували по їх телевізору. Їх, правда, якось не дивує, як це так сталося, що  розвинуті країни світу підтримують Україну, а не росію, бо усі їх здивування заздалегідь приборкані телевізором, де пояснили «увесь світ фашисти й тіко росіяни хароші».

Вірили росіяни й у аналоговнет, у технологічну “мощь” та інші мощі росії. Бо ж по телевізору сказали. Тому, починаючи війну з Україною, росія не робила аналіз ресурсів ні своїх, бо критична більшість чиновників (колективний кремль) були впевнені, що в них цього ресурсу, аж завалися по самі вуха.

З України та ж сама російська пропаганда зліпила «голі-босі-миють підлогу у Європах, смішні селюки-шароварники». Росіянам показали Україну: деревяні автомати, знищені «невідомими особами» склади озброєння, відсутність стратегічних партнерів, бо ж усі підтримують й бояться велику росію, а самі українці радо будуть зустрічати «освободітелей». Проказали й повірили. Насправді, росію давно вже з’їла корупція та путінська мафія, яка просто викачувала усі  ці роки ресурс своєї країни на свої потреби. Тому, ніхто нічого там не прораховував, все йшло за планом путіна, тобто на вірі у свою мощь, зневагу та байдужість світу до України, ну й звісно ж, що українці обожнюють путіна та росію настільки, що уся «операція» пройде, як у зросійщиному Кримі  та на Донбасі.

Програш росії та її майбутнє вже були чітко окреслені саме 24 лютого 2022 року, коли росія після 8 років позиційної війни  наважилась на повномасштабний наступ, бо усі ці «Київ за три дня», які обіцяли росіянам, це вивело на поверхню ось ці самі продавлені й не прораховані пункти, які дали нам не тільки надію, а впевненість в те, що все буде важко, але все буде Перемога.

На початку повномасштабного наступу ЗСУ билися лише з регулярною армією росії. На росії – а цей фактор теж підкреслює усе вищенаведене – не проводилась мобілізація, тобто впевненість у свою армію й її ресурс на росії була пікова.

У 2014-му році по усій росії були відкрито пункти рекрутінгу, тобто набір добровольців, то одночасно з участь у війні з боку росії приймали, як регулярні частини російської армії, так й призивники-строчники, так й добровольці. Ні про які приватні, часні воєнні армії росії у період з 2014-го по 2019-й роки  ми не чули, ну, може трошки й то з боку  їх участі у бойових діях у Сирії чи Ірану, де росія теж шкодила.

Тому, як тільки в інформаційний простір ввірвався пригожин з його приватною воєнною армією «вагнер», я зрозуміла, що поразка росії вже обумовлена й прописана у всіх небесних канцеляріях.

Звісно ж, що «музиканти», – а саме так називають приватну армію “кухаря путіна” «вагнер», спаскудивши прізвище талановитої людини – спочатку був приватний піар “кухаря путіна”, який вже приміряв на себе «корону» президенства. 

Але потім, коли вже втрати росії стали викликати острах у кулуарах кремля, пригожину дали карт-бланш, замінити на фронті своїми «музикантами» втрачену частину регулярної армії, щоб хоч трошки відтягти мобілізацію, бо путін все ж таки її побоювався, тобто не самої мобілізації, а наслідків, бунту населення.

Ну, те що населення на росії може бунтувати на кухні, знаємо лише ми, а ось такий прорахунок й не знання власного народу, показав, що кремль дійсно живе в умовах постійного страху за своє існування та оперує лише інформаційними симулякрами, які й сам створює, тобто сам створив собі «бабайку», сам налякався, чи сам створив собі «мощі» й сам в це повірив.

Тому пригожин отримав усі козирі й почав набір до – увага- елітної приватної армії, зеків, які сиділи по тюрмах росії за тяжкі й дуже тяжкі злочини.

Тобто ще вчора елітний підрозділ, який викликав своїми кіно-роликами захоплення та наснагу молоді й середнього покоління, яке не награлося у війнушку, то сьогодні це просто огидне сумбурне збіговисько, де пліч опліч з вбивцями, ґвалтівниками, педофілами, серійними вбивцями, канібалами  воюють елітні москвичі, пітерці, які вбачали, що йдуть до елітного підрозділу з красивою формою та сучасною зброєю.

Ось мені цікаво, що почувають люди, які ще вчора, ну, наприклад, підприємець, лікар, вчитель, середній клас з гарною зарплатнею, що дозволяла їздити за кордон, сьогодні побратими педофілів та канібалів, вбивць та ґвалтівників.

Я дослідила цей феномен, спостерігаючи за старим  знайомим. Він свердловчанин, як й я, мій чоловік колись з ним працював разом, жили майже поруч, але у 90-ті він вибрав заробітки на росії, то перебрався туди. Талановитий, хвацький на працю, він швидко обріс клієнтурою та став пічником, працюючи на солідну фірму. Здавалося б, живи, працюй, але ж ні, війна на кров воно приваблює.

У 2014-му році він позицінував себе, як антипутинець, за мир, за дружбу, ходив на марші миру, називав себе лібералом, зараз він лікар у «вагнері». Ось він  пліч-опліч  воює, ділить хліб, рятує, лікує ось цих товаришів по зброї, який їх «батько» пригожин назбирав по тюрмах. Він знає, що ось цей «музикант» зґвалтував  17 хлопчиків у віці від 3-х до 15 років, а цей серійник, що вбив 25 жінок, а цей забив матір кувалдою, а цей…

Й це його не гнітить, не дратує, не лякає. Він вважає, що люди, які погодилися йти вбивати укро-фашистів, отримали скасування усіх гріхів, більше того, це вже й не злочин, що вони скоїли, а – увага- задоволення особистих потреб. Ось такі на росії ліберали. Але річ не про них, а про «вагнер».

Бо, як не крути, він зараз займає велику частину інформаційного шуму на росії, а ще, що головне, відкриває багато цікавого про маленькі й великі «котелки» путіна, пригожина, кухню кремля та забаганки, на які росія робила ставки починаючи війну.

На росії, як сучасній, так й за час срсрїї, відбулося монументальне формування культу тюрми, фактично  цей культ вбетоновано, вцементовано у пересічного росіянина, який пишається «ходками», вважає, що «відсідів, то пізнав життя», не відноситься до злочинців з огидою чи засуджує їх вчинки, навпаки, це його герої. Чим більше вбив, тим яскравіша  «зірка». На росії вважається шиком  мати знайомих чи родичів, які були засуджені, чим страшніше злочин, чим більше «ходок», тим більше поваги.

Формуючи культ  «вагнера», кремль та пригожин почали з азів, з того фундаменту, який вже вбудовано у суспільному сегменті – вони зробили з зека героя війни. Й суспільство впало до їх ніг. Наразі рівень довіри до “кухара путіна” найвищий й вже обігнав усіх політиків, навіть медведєва. Це доводить, що списання путіна може дати росії ще більше жорстокішого тирана – пригожина. А сама росія стане заручницею зграї зеків.

З огляду на те, що чим їм гірше, тим нам цікавіше, бо ж підтримка ґвалтівників та вбивць росіянами тепер буде працювати проти них, назвали ґвалтівника героєм, виправдали злочини, то воно усе примножиться та попливе росією, як тільки її закриють у її кордонах, у її маленькому гетто.

Культ «вагнера» вже змінив росію, вони просто ще не бачать, та не прораховують наслідків цього, але те, що відбувається на росії, вже чітко відкреслює її майбутнє: погроми, вбивства, гвалтування, зростання влади криміналу, повна криміналізація суспільства.

Культ «вагнера» вже змінив політику росії та її політичну еліту. Коли усі ці «герої» повернуться з фронту, вони просто виріжуть усіх тих, кого будуть вважати винними у програші росії: чиновників, міністрів.

Вже буде не важливо, керує цим пригожин, чи ні, кількість людей, які отримали наснагу від «героїзму» «музикантів» зростає, й кожен приклад «відсидів «ні за що», отримує повне одобрямс, кожна розповідь «ветерана», й кожен  заклик «я пішов на війну, став героєм, ми б перемогли, але нас зрадили, треба вішати усіх чиновників-багатіїв» буде мати мільйонне відлуння.

Ось тут я пропишу ті важливі речі, які я спостерігаю та отримую інформацією щодо участі «вагнеровців» пригожина у війні, про  їх роль й кінцеві сподівання.

Нагадаю, росія використовувала «вагнерівців» лише у  зовнішніх військових  конфліктах- країни Африки, Сирія, Іран, Ірак.

Нагадаю й про те, що на законодавчому рівні на росії заборонено найманство та усі приватні воєнні компанії є незаконними.

Тобто, «вагнер» – це була така собі красива картинка для продажу за кордон,яка б символізувала мощь росії та викликала бажання наймати російських «велетнів» для участі у військових конфліктах, та купляти у росії зброю, яку використовували ці «велетні». Тобто такий собі промоушен-проект, спрямований для реклами військового товару й ресурсу.

У прямих військових  діях  закордоном «вагнер» не брав участі. Постріляти з укріпленого району, похизуватися, вбиваючи місцевих беззбройних людей, ото й уся їх «мощь». Один удар «апачів» й база перетворилася на попіл разом з «вагнеровцями», але на росії це трималося у таємниці, бо ж продавалося гарно.

У бій «велетні» «вагнера» не йдуть й на фронті, під Бахмутом кидають хвилю за хвилею отих зібраних з тюрем та колоній зека, а самі «велетні росії» виконують роль заградотрядів, дострілюючи поранених. 

В інформпростір «вагнер» ввели не тільки, щоб сформувати й кристалізувати  отой фундамент культу тюрми, про який я писала, бо це ж додатковий ресурс, росіяни надивившись красивих роликів про «велетнів музикантів» хочуть грати у війну й бути справжніми чоловіками, то у «вагнер» дійсно зараз йде багато добровольців. Це гра на внутрішній ресурс та його активацію. Так сказати, приманка для дурників.

Але головна ціль інформаційної розкрутки «музикантів» інша.

Росія намагалас, створивши приватну компанію «вагнер», вийти на військові ринки військових найманців. Це ресурс. Це бізнес. Це її основна мета та мрія, як й самого пригожина. Більш того, захопивши Україну, плани ж були ого-го, створити приватні компанії з колаборантів та продавати їх у країни, де йде внутрішній конфлікт, використовувати, як найманців, піратів, як ресурс, що можна продати.

Щоб ви зрозуміли про що мова, я надам цитату з розмови з отим самим моїм екс-земляком з міста Свердловськ, Луганської  області, який  виїхав на росію у 90-ті, отримав російське громадянство, мав гарний бізнес, був лібералом, мизамировцем, антипутінцем й зараз воює у складі пригожинської воєнної компанії під Бахмутом. Ну, як воює, сидить подалі від Бахмату та військових дій, створює героїчні фото та картинки для плебсу й розповідає блогір-історії про те, як він допомагає жителям України позбутися клятої  фошиздо-омеріканської хунти. Але, розмовляти вміє,  інформацією ділиться гарно, фото виставляє геокаціолоційні, тому прізвище я вам не напишу, бо таке самій треба. 

Я пропоную вам його цитату.  Це фактичні цілі того, що хоче росія, пригожин, створивши інформаційний шум «вагнер» та які ресурсні «котелки» мріяла отримати росія після війни з Україною.

Цитата: «Як ви думаєте, чому «одна маленька, але дуже горда країна У»  зараз буквально «спалює» свою живу силу в боях за місто, що починається на «Бах**»? (ну, хоч не Артемовськ, вчаться потрохи росіяни, лагідна українізація від автора).

Більшість військових експертів визнають, що цей населений пункт не має якогось критичного значення. Набагато простіше було б відступити на вигідніші рубежі, замість втрачати своїх людей тисячами.

Так ось. Чому ж ЗСУ місто не залишають, а навпаки, підвозять дедалі більше резервів?

Тут я цілком солідарний з думками багатьох військових експертів, що саме цей бій йде вже не так проти росії, як проти авторитету «музикантів». Адже саме вони штурмують місто багато місяців поспіль. Там немає нікого, окрім них. Знаю це точно. Я один з них.

Бізнес ПВК (приватні воєнні компанії – пояснення автора) – це дуже великий бізнес. На даний момент у світі існує близько 3000 приватних військових компаній. Абсолютна більшість із них – з країн НАТО (це інформація на думку росіянина, нагадую, що це цитата – примітка втора).

Просто вдумайтеся, загальний оборот усіх ПВК у світі становить близько 400 мільярдів доларів! Це військовий бюджет росії за 7 років. Або половина військового бюджету США. Або 40 сучасних авіаносців. Або десятки тисяч нових одиниць танків, літаків, гаубиць тощо.

Коротше кажучи, шматок пирога виходить досить пристойний. І цьому бізнесу, як і будь-якому іншому, потрібні ринки.

Де можуть бути такі ринки? Там, де країни надто бідні, щоб мати власну армію, але нестабільна ситуація буквально змушує їх «брати в оренду»  військову силу інших країн (упаковану у формат ПВК).

Звичайно, найбільший подібний ринок – Африка. Також – Латинська Америка, Близький Схід та деякі інші регіони. До речі, це одна з причин, через яку Заходу вигідна нестабільність та бідність у цих частинах світу.

Адже якщо все буде спокійно, або якщо ці країни будуть достатньо багатими, щоб спорядити свою власну армію – ринок на 400 мільярдів доларів для західних ПВК просто зникне.

ПВК «Музикантів»  у  цьому зв’язку – просто «вундеркінди» на ринку подібних послуг. Вони увірвалися в нього настільки стрімко, та ще й з такою крутою «рекламною кампанією», що можуть зірвати солідний куш.

Зараз на них дивиться весь світ і чим ефективніше вони себе проявлять, тим більше західних ПВК втратять своїх постійних клієнтів.

Просто оцініть: «Музиканти»  б’ються не просто проти якихось бандитів у джунглях Африки. З таким противником звикла боротися будь-яка ПВК.

«Музиканти»  б’ються проти регулярної армії ЗСУ, яка налічує десятки тисяч солдатів, важку техніку, гелікоптери, артилерію, американські РСЗВ тощо. Причому все це – у міських боях, серед найкращих у світі укріплених районів.

Яка ще ПВК на таке здатна? Так що головне завдання супротивника в Бах**ті зараз – розгромити або максимально послабити «музикантів». Не здивуюся, якщо це особиста вимога того ж Макрона, адже французькі ПВК із ганьбою виганяються з країн Африки, саме через бурхливу діяльність російської ПВК.

Щоправда, всі вони даремно намагаються. Бах**т все одно впаде. «Музиканти»  доведуть, що вони посідають місце №1 (а також, 2,3, 4 та 5) серед усіх ПВК світу.

Під них піде Африка та Латинська Америка. А ось Близький Схід та арабські країни, гадаю, перейдуть у зону впливу іншої ПВК. Тієї, про створення якої заявив рамзан кадиров.

Він має тісні особисті зв’язки в мусульманському світі і його бійці так само довели свою приголомшливу ефективність».

Як ви бачите, людина озвучує те, що їй розповідає пригожин. Звісно є, це й симулякр «вагнер-велетні росії», але знову ж, з відноскою «так показали у рекламі», звісно ж, навратив «НАТО всюди воює», це вже вписано у генний код росіян, вбачати у всіх війнах світу руку НАТО та Америки, а не свою. В цілому, можна сказати, що це банальний набір пропаганди, як би не одне “але”…

Піаром приватної воєнної кампанії у цій війні займається й кадиров, що підтверджує слова «вагнеровця» про наміри через перемогу над Україною зайнятися розподілом світу.

Колективний кремль йшов на війну без урахування свого ресурсу, весь у бльостках симулякрів, вигаданих ним самим мощах росії, але мав конкретну ціль: перерозподіл сил у світі, фактичну військову рекламну кампанію своїх воєнних сил та найманців, продаж зброї та захват військового ринку через утворення конфліктів у Африці, латинській Америці, країнах Близького Сходу, тобто повний терор світу.

Терор, який підтримують ліберали росії, бо це просто бізнес, це гроші, яка росія не здатна заробити у середині своїй країни, використовуючи простий ресурс, створення, утворення, виготовлення продукції та послуг.  Бо я ж розповідала, що цей «вагнеровець» є лібералом, навальністом, навіть був прихильником Немцова.

В цьому уся росія та її ліберали. В цьому вся суть росії, окрім воювати, вбивати, та утворювати конфлікти, вона нічого не вміє.

Вони реально мріють про велич, бути вбивцями номер 1 у світі. Розумієте, їх мрія бути найманцями та вбивцями номер один у світі.

Й немає ніякого конфлікту між «вагнером» та кремлем, «вагнером» та міноборони, кадровим та пригожиним, навальним та путіним. Немає! Це один світ. Одна істота. Це колективна росія, де кожен ось такий любитель мріє бути найманцем номер один.

Ну, а тепер до «ягідок», про вологі мрії «вагнера» ми прочитали, підемо далі.

Ми вже розуміємо, що увесь цей штурм Бахмута, це показовий виступ «вагнера», який хотів себе продати, а отримав п***лів (редактор мене вб’є).

Залишимо ми Бахмут чи ні, це не змінить ні відношення світу до України, ні відношення світу до росії, ні відношення світу до «вагнера», який вже визнаний терористичним угруповуванням.

“Кухар путіна” красувався та грав на підвищення авторитету своєї приватної військової кампанії та загрався так, що вона асоціюється виключно з терористичним угруповуванням, яке вербує зеків з тюрми, то усі, хто є «музикантом», є терорист та злочинець, педофіл, ґвалтівник, серійний вбивця, маніяк та зек.

Втрати «вагнера» настільки шокуючи, що останні заяви пригожина істерично спрямовані на те, щоб зберегти якісь крихти «авторитету» – не світового, кому воно оте г**но (редактор мене вб’є)  потрібно, а внутрішнього, бо на росії ж створили культ, а показувати адептам немає чого, окрім «Уралів» з пакетиками, де лежить сфаршований «вагнер», якого наші ЗСУ розібрали по струнах, смичках, нотах та розкатали по партитурі.

Саме тому, щоб зберегти «авторитет» серед росіян, пригожин волає дурниною, що у них «снарядний голод» та міноборони їх кинуло з постачанням.

Ці заяви одобрені кремлем, бо на росії у шойгу рейтинг нижче місця, де живуть таракани у російських хрущобах. Тобто це вже жертва, на яку будуть вішати усі програші.

 Снарядний голод у росіян є, але він ніяк не стосується «вагнерів», це загальна проблема. Але ж пригожин волає, що «він би взяв Київ, Бахмут та Берлін за три дня, але йому не піднесли патронів», лише тому, що «музиканти» «вагнера» під Бахмутом грають собі й собою похоронний марш, їх пісенька підходить до кінця, тому треба щось робити, щоб якось вийти з ситуації  та залишитися, як ото у реклямці, що втюхують росіянчикам.

Перелом у війні стався, й він не на користь росії. Усі подальші дії росії – це виграти час, щоб створити оборону, переграти реклямку від «Київ за три дня» до «отступать не куда, позади москва». А усі ці «музиканти», вже відіграна п’єса для кухарів війни. Ну, не вдалося. Несіть наступних. 

Поки на росії є дурники, які вірять в мощи й велич росії та мріють стати найманцями номер один у світі, допоки ми їх, цих мрійників, не загонимо за «можайський світлофор – доти це світова загроза.