Частина Київщини перебувала під російською окупацією довгих 38 днів. Увесь цей час у містах і селах процвітали мародерство і терор місцевого населення, зокрема зґвалтування, катування і вуличні розстріли людей, які видавались окупантам підозрілими. Особливо страшні сліди росіяни залишили по собі в місті Буча лише за 33 км від Києва. OBOZREVATEL згадує, як це було, інформує UAINFO.org.

Окупація Київщини російською армією

24 лютого 2022 року російські війська почали вторгнення в Україну одразу з кількох напрямків: північного, північно-східного, східного та південного. Головною метою наступу з півночі було захоплення столиці і повалення української влади. На шляху до Києва російські війська швидко захопили міста Чорнобиль і Прип'ять у Чорнобильській зоні відчуження, але зустріли шалений опір у Гостомелі, де розташований стратегічний аеропорт "Антонов".

Читайте також: Президент Зеленський назвав найстрашніший день війни: "Ми побачили, що диявол тут, на Землі"

Через інтенсивність російського наступу Київська обласна військова адміністрація назвала Бучу, Ірпінь, Гостомель, трасу М06 та Вишгород найнебезпечнішими місцями Київської області. Власне, там і відбувались найзапекліші бої.

Та, попри героїчну оборону українських сил, уже до 27 лютого росіяни захопили Гостомель, Бучу, Ірпінь та інші міста на північ та північний захід від Києва. Метою цього "повзучого наступу" було оточити столицю і взяти її в облогу, однак далі Ірпеня окупантів не пустили – Силам оборони України вдалося зупинити російську орду і стабілізувати лінію фронту.

У Бучі найбільші бої відбулись на вулиці Вокзальній, яка веде до Ірпеня. Там українські оборонці знищили колону російської бронетехніки, яка намагалась прорватись далі на Київ.

Читайте також: Журналісти NYT ідентифікували російських десантників, які вбивали українців у Бучі. ВІДЕО 

Місцеві жителі пригадують, що бої точилися буквально під стінами будинків, що призвело до значних руйнувань у цій частині міста. Деякі об'єкти вже встигли відновити, на інших ремонтні роботи тривають.

Водночас в Ірпені, за словами мера Олександра Маркушина, за місяць запеклих боїв було пошкоджено 70% міста. Багато житлових будинків досі не відновлено, на відбудову міста піде не один рік.

У захоплених містах і селах окупанти одразу відключили доступ до інтернету, телебачення та радіо (подекуди пробивався мобільний зв'язок і мобільний інтернет, завдяки чому місцеві жителі надавали Силам оборони важливу інформацію), а внаслідок бойових дій було перебито електро-, газо- та водопостачання. Більшість продуктових магазинів та супермаркетів були зруйновані чи розграбовані росіянами ще на початку березня. Все це супроводжувалось тотальним терором місцевого населення, особливо в Бучі.

Російські військові після того, як зайняли територію міста, вдиралися з обшуками до місцевих жителів. У садибній забудові людей виганяли жити в сараї чи інші господарські приміщення, а самі жили в будинках, розміщуючи військову техніку просто на подвір'ях. Усіх, хто чинив опір або видавався їм підозрілим, росіяни або розстрілювали посеред вулиці, або катували і потім розстрілювали.

Звільнення Київщини від російської окупації

Уже 2 березня українські війська почали контрнаступ на Київщині, звільнивши кілька сіл довкола міста Бориспіль. У трикутнику Ірпінь – Буча – Гостомель бої на виснаження російської армії тривали цілий місяць, остаточно зупинити ворога на цьому напрямку вдалося лише 8 березня. З цього моменту російські війська втратили здатність наступати та почали готуватися до оборони.

17 березня військові експерти повідомили про те, що росіяни почали серйозно окопуватися на зайнятих територіях. Прогнозували, що Росія намагатиметься перевести війну в позиційні бої та використати свою кількісну перевагу в артилерії, щоб тероризувати Київ та його околиці. Однак все пішло не за російським сценарієм.

Перші повідомлення про контрнаступ українських військ на захід від Києва з'явилися 19-20 березня, а 22 березня ЗСУ вибили росіян із селища Макарів біля Житомирської траси і з села Мощун біля Пущі-Водиці, що на північний схід від міста Ірпінь. 23 березня з'явилися перші повідомлення про оточення російського угруповання в Бучі та Ірпені – українські війська відтіснили росіян до Бородянки та вийшли на околиці Варшавської траси, якою проходила основна лінія постачання російського угруповання в Ірпені та Бучі.

Внаслідок роботи української артилерії та частих засідок, які знищували ворожі тили та логістику, російському окупаційному контингенту фактично обрубали шляхи постачання боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та будь-якого підкріплення, залишивши його у прямому й переносному значенні на голодному пайку.

Наступні кілька днів тривала військова операція довкола Ірпеня, який довелося звільняти з боями. Найважчі фінальні битви відбувалися в районі Гостомельського шосе та військового шпиталю на північній околиці міста. Офіційне повідомлення про звільнення Ірпеня з'явилося 28 березня.

Завдавши росіянам серйозних втрат у боях за Ірпінь і залишивши їх без шляхів постачання, Сили оборони України змусили військове командування РФ ухвалити ганебне рішення про "жест доброї волі" і відступити назад у Білорусь. 31 березня стало відомо, що росіяни залишили Бучу, 1 квітня з'явилась інформація про відхід окупантів із Гостомеля назад через Чорнобильську зону, а вже 2 квітня Київська обласна військова адміністрація офіційно оголосила про повне звільнення Київської області від російської окупації.

Наслідки російської окупації Київщини

Відступаючи, росіяни залишили чимало зброї та бронетехніки, яку їм банально не було чим заправити. До того ж майже вся залишена техніка була битком набита баулами з награбованим майном українців. Мародерство взагалі стало одним із ганебних символів російської окупації: грабували все, від виделок і унітазів до пральних машин, телевізорів і кондиціонерів.

"Коли ми відкрили захоплену БМД, побачили, що в місці, де має бути піхота, все заставлено баулами. Дивимося, що в баулах, а там різні вкрадені речі. Вони суто мародерством займалися. Причому безтолково: там виделки, ложки, зламана техніка, фотоапарати "мильниці", які й за десять гривень не продаси. Видно, коли зайшли, побачили, як живуть в Україні, трохи прозріли", – пригадує учасник операції зі звільнення Ірпеня Даня Данський із 1-го танкового батальйону.

Окрім цього, російські війська замінували райони, з яких відійшли. Розмінування Київщини тривало, за оприлюдненими даними, до 8 травня 2022 року.

Та найбільший "спадок", який залишили по собі росіяни на Київщині, – це трупи місцевих мирних жителів, які були буквально всюди. Зокрема, в Бучі лише на вулицях знайшли тіла близько 300 загиблих. Американське видання The New York Times, проаналізувавши супутникові знімки Бучі періоду російської окупації, встановило, що тіла вбитих мешканців лежали на вулицях ще із середини березня.

Встановлено, що братська могила в Бучі з'явилася 10 березня, однак багато тіл продовжували лежати просто на вулицях міста аж до деокупації. У більшості людей були зв'язані за спиною руки і кульові отвори в голові. У багатьох були сліди тортур та зґвалтувань на тілі. За даними журналістів-розслідувачів Bellingcat, 90% жертв серед мирних жителів Бучі загинули внаслідок розстрілів російськими військовими.

Втім, попри очевидні і неспростовні докази російських злочинів, які по гарячих слідах зафіксували журналісти та фотокореспонденти з усього цивілізованого світу, Москва досі продовжує їх заперечувати. За версією Кремля, під час перебування на території Київської області під контролем російських військ "не постраждав жоден місцевий житель", а фото та відео з Бучі – це "постановка київського режиму для західних ЗМІ".

Але факти свідчать про інше. Станом на сьогодні в Київській області знайшли тіла 1346 місцевих жителів, які загинули від рук російських окупантів. Ще 300 людей вважаються зниклими безвісти. 12 червня 2022 року влада Київської області оголосила про плани створення меморіальних комплексів та музеїв, присвячених подіям окупації Київщини російськими військами. Також планують створити й туристичні маршрути пам'яті війни. Злочини росіян в Україні не повинні бути забутими.