Намагання президента Франції Еммануеля Макрона, під час свого візиту до Китаю, проголосити поділ північноатлантичної безпеки на американську і європейську, та спроба знову повернутися до питання створення такого собі європейського дублювання НАТО, для нібито кращої оборони Європейського континенту, є декларацією оголошення керівної ролі Франції у Європі, не маючи для цього достатніх підстав.
Після повернення Макрона з Пекіну почалася реалізуватися "європейська стратегічна автономія" озвучена ним в Китайській Народній Республіці. І за дивним збігом обставин, Європейський парламент проголосував за створення нових сил чисельністю 5 тисяч військовослужбовців. Такі собі європейські сили швидкого розгортання, пише у своєму блозі журналіст-міжнародник Віктор Каспрук, інформує UAINFO.org.
Можливо, що Макрон і його однодумці в Європі до кінця не розуміють, якими негативними наслідками подібні ініціативи можуть обернутися для Франції та всього Європейського континенту. Однак, якщо усе це буде продовжуватися і далі, то він, Олаф Шольц, Віктор Орбан та ще декілька інших подібних лідерів європейських країн просто опиняться осторонь гарантій Сполучених Штатів для європейської безпеки. Отримавши при цьому ярлик ненадійних союзників Америки. Китайський візит Еммануеля Макрона та його наступні коментарі лише посилюють підозру щодо цих країн, еліти яких почали мислити не зовсім реалістично.
Ненадійність цих союзників в Європі не може влаштовувати Вашингтон, і якщо в Парижі й далі будуть робити геополітичні реверанси в бік Москви, то цілком очевидно, що американці можуть наблизитися до реалізації ідеї створення нового оборонного альянсу в Європі. Такого собі європейського відповідника AUKUS, тристороннього оборонного пакту, заснованого Австралією, Великою Британією та США.
До такого AUKUS північної півкулі – Оборонного блоку Північної Європи (Defensive bloc of Northern Europe – DBNE), могли б увійти Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Данія, Словаччина, Румунія, Чехія, Велика Британія, Сполучені Штати і Канада.
Бо як показав увесь попередній досвід оборонної співпраці США з Європою, східноєвропейці та скандинави виявилися куди набагато більш вдячними американцям за надання оборонної парасольки, ніж інші країни Європейського континенту, які стали членами НАТО.
Ілюзії Макрона щодо створення європейської "паперової армії" є особливо небезпечними під час російсько-української війни, коли на карту поставлена європейська безпека. Схоже, що у Франції за увесь час членства у НАТО так і не спромоглися засвоїти, що перш за все Сполучені Штати гарант миру в Європі. Тому провокуючи своїми діями США на створення Оборонного блоку Північної Європи (DBNE), французький президент, у якийсь критичний момент може дізнатися, що Америка і Велика Британія будуть менш готовими прийти їм на допомогу.
Еммануель Макрон намагаючись грати у свою особливу гру, заграючи з Китаєм та Росією, і мріючи про якусь нову "армію ЄС", фактично цим підриває оборонні перспективи Європи. Адже наявність "армії ЄС", як альтернативи НАТО, це саме те, що потрібно Путіну. Це може підштовхнути тирана до більш жорсткого тиску на Євросоюз.
Намагаючись нейтралізувати американський вплив на політику Європи, французький президент готовий послабити оборонні можливості ЄС. Адже абсолютно безглуздо намагатися зрівнятися з військовою силою Америки, провокуючи цим залишити Європу сам на сам з Російською Федерацією. У Євросоюзі і без цього часто прослідковується внутрішній параліч при прийнятті необхідних рішень, і малоймовірно, якби їхня "армія" була б готовою сама відповісти на зовнішні виклики.
