У 1925 році їздовий собака на прізвисько Балто потрапив у заголовки газет по всьому світу. Незважаючи на хуртовину, він доставив ліки від дифтерії до далекого міста на Алясці. Тепер вчені дізналися більше про те, як йому удалося здійснити це.

Дослідивши ДНК, взятий із шерсті опудала собаки, дослідники змогли розшифрувати геном її власника. Їм вдалося дізнатися деякі цікаві деталі, частина з яких проливає світло на те, як Балто вдалося здійснити свою знамениту 88-кілометрову подорож, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.ua.

Отже, Балто був відносно невеликим — набагато меншим за сибірських хаскі та аляскинських маламутів, які є найпоширенішими в наші дні їздовими собаками.

Його зріст становив 55 см у загривку.

Що цікаво, Балто був надзвичайно пухнастим навіть на тлі своїх сучасних колег. Його підпушка була вдвічі густішою, ніж у хаскі. Ймовірно, саме це допомогло йому перенести всі тяготи забігу суворою зимовою Аляскою.

Також собака-герой мала рідкісні для його виду гени, які допомагають перетравлювати крохмаль. А його кістки, суглоби та м'язи від природи відрізнялися більшою, ніж у інших собак, міцністю.

Статуя Балто у Центральному парку Нью-Йорку.

Вчені пояснюють це тим, що Балто був безпородним, тобто, продуктом схрещування безлічі підвидів. Це означає, в його геномі зібралося безліч генів, що і дало найбільш виграшну комбінацію.

Це дослідження, на думку авторів, змушує замислитись про майбутнє чистопородних собак. Як з'ясувалося раніше, вони не відрізняються міцним здоров'ям. А деякі породи, наприклад, французькі бульдоги, взагалі живуть дуже недовго.

У деяких країнах такі «проблемні» породи вже заборонені до розведення та продажу. Наприклад, у Нідерландах.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube