Війна залишає шрами не тільки на тілі, але й у душі. І вилікувати їх часом надто складно. Особливо коли мова йде про дітей, евакуйованих із зони бойових дій та тих, кого змогли вивезти з тимчасово окупованих територій. Втім волонтери як завжди не стоять осторонь та намагаються піклуватися про малечу. Тож саме для 76 таких діток завдяки зусиллям волонтерки  ГО «Інститут свободи слова» Оксани  Шахматенко та Благодійного фонду «Надія по всьому світові» був організований літній табір у Камянець-Подільському. А це одне з найгарніших міст України для лікування тих самих «шрамів».

Мрії здійснюються

Волонтерка Оксана Шахматенко розповіла, що у Миколаївській області є три центри соціально-психологічної реабілітації, де перебувають діти, яких евакуювали із зони бойових дій (Миколаївщини, Херсонщини, Донеччини). Деяких навіть вивозили з тимчасово окупованих територій. Ці діти є сиротами, напівсиротами, батьки деяких були позбавлені права опіки.

«Ми з колегою-волонтеркою Яною Майбородою та іншими волонтерами по можливості підтримували такі комунальні заклади, робили для малечі свята, якісь подарунки... Не вистачить місця для того, щоб перерахувати тих, хто нам у цьому допомагав. Але дійсно вихованці цих центрів доволі рідко покидають їх стіни. І тому дуже хотілося спробувати вивезти дітлахів у табір відпочинку, щоб вони класно провели літній час», - розповіла волонтер.

На етапі підготовки Оксана Шахматенко звернулася до Благодійного фонду «Надія по всьому світові», оскільки він має дуже гарну репутацію та бездоганну історію діяльності, а також професійно займається наданням психологічної реабілітації. Адже в даному випадку було важливо організувати не тільки дозвілля, але й психологічну підтримку, бо дітки насправді дуже травмовані.

«Нам порекомендували Galla Camp в Кам’янець-Подільському. Це реально класне місце, де проводять роботу з дітками. Тож справа стала за грошима. Я шукала фінансування десь три місяці. Зверталась до різних донорів: американців, французів, поляків… Були лишень обіцянки, але в реальності ніхто не хотів виділяти кошти. І тут мені дали номер американського бізнесмена та мецената Делл Лоя Хансена. Мовляв, тепер все у твоїх руках, домовляйся. Я два дні думала, що ж йому написати… І врешті відправила повідомлення, але реакції спочатку не було ніякої. Втім, вже на наступний день мені зателефонувала представник мецената в Україні, поцікавилася усіма деталями. Далі фінансування проекту дуже оперативно погодили.

Я в реальному захваті від Делл Лоя Хансена. Він дуже щедра людина великої душі. До речі, мені розповіли, що найбільше він допомагає дітям, людям похилого віку, ВПО, вдовам,, ветеранам війни. Саме тим, хто не може про себе попіклуватися», - поділилася Оксана Шахматенко.  

Волонтерка пояснила, що це майже унікальний випадок, бо сам меценат висловив бажання поспілкуватися з дітьми, які відпочивали в таборі. Адже насправді дуже рідко буває, коли донор спілкується з кінцевим отримувачем донації. Тож в режимі відеозв’язку Хансен поговорив з малечею. А вони буквально засипали його питаннями: а хто ви; де ви живете; який у вас кабінет; яка у вас погода; чи приїжджали ви в Україну; чи знаєте, що у нас відбувається? І Делл Лою це спілкування було в задоволення.

Фото: Dell Loy Hansen Family Foundation in Ukraine

Фото: Dell Loy Hansen Family Foundation in Ukraine

Фото: Dell Loy Hansen Family Foundation in Ukraine

«Та є особливо щемлива історія. Під час цього спілкування  один хлопчик з Херсону розповів, що його батько залишився на окупованій частині Херсонщини. А їх будинок затопило після підриву окупантами Каховської ГЕС. Хансен, почувши цю історію, погодив виділення квартири для родини цього хлопчика!», - розповіла Оксана Шахматенко.

Серцем з Україною

Делл Лой Хансен є засновником  і виконавчим директором Wasatch Group. Він вже тричі відвідував Україну та планує наступний візит найближчим часом.

До речі, наприкінці червня цього року з Делл Лоєм Хенсеном зустрівся президент України Володимир Зеленський.

Фото: Офіс президента

Глава держави подякував меценату за допомогу українцям, адже з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну він є активним учасником благодійних проектів на підтримку нашої країни. «Я знаю, що ви реалізуєте дуже важливі проекти для підтримки наших людей. Ми дуже цінуємо, що ви інвестуєте саме в життя, у допомогу людям», – наголосив Володимир Зеленський.

Зі свого боку Делл Лой Хансен зазначив, що захоплюється лідерством президента України та всього українського народу в захисті цінностей свободи та демократії. А також висловив переконання, що підтримка України в цій боротьбі має залишатися непохитною.

Засновник Wasatch Group презентував Володимиру Зеленському проект багатоквартирного житлового комплексу «Містечко Хансена», головна ідея якого полягає у створенні великої громади для людей похилого віку, ветеранів війни, удів, сиріт і людей з обмеженими можливостями. Проект передбачатиме центри медичного й емоційного догляду, а також фізіотерапію, арт-терапію та інші необхідні послуги.

Фото: Офіс президента

«Це містечко зможе замінити кілька дитячих будинків сімейного типу, зруйнованих під час війни. Ми знаємо, що понад 100 таких закладів були зруйновані, і питанням їх відновлення опікується перша леді України Олена Зеленська», – зазначив під час зустрічі Делл Лой Хансен.

Також він розповів президенту про ініціативу побудови в кількох регіонах України житлових будинків для людей похилого віку, які залишилися без домівки. Для потреб їх  мешканців на безоплатній основі будуть передбачені стоматологічна клініка, перукарські та манікюрні послуги, центр гарячого харчування та кінотеатр. Володимир Зеленський подякував Деллу Лою Хансену за цю ідею та таку важливу турботу про людей похилого віку.

Табір мрії

Але повернемось до літнього табору Galla Camp. Це абсолютно неймовірне місце мрії кожної дитини. А програмі, яку запропонували дітям можна тільки по доброму позаздрити. Оскільки табір базується в одному з наймальовничіших куточків нашої країни, то малечі показали чимало цікавого. Були організовані оглядова екскурсія по Кам’янець-Подільському, перлиною, якого звісно є місцева фортеця. Окремо зробили екскурсію по Камянець-Подільському каньйону. А ще діти прогулялися у надзвичайно чудовому місцевому Ботанічному саду. Також відвідали таємничу печеру «Атлантиди», Альпін-Парк та проїхалися до Хотинської фортеці.

Ще у програмі були: Музей мініатюр «Замки України», Музей грошей та картинна галерея.

Був і відпочинок на ставку, можна було покататися на байдарках та взяти участь у водних естафетах.

«По психосоціальній підтримці ми співпрацюємо з «Центром реабілітації та відновлення», який організував ігри на згуртування та дружність. Координуємося також з центром «Рокада», який спеціалізується на техніках профорієнтації, ігротерапії тощо. Центр захисту дітей проводив АРТ-терапію. Також цієї зміни були ігри від кулінарного проекту Cult Food Євгена Клопотенка та UNICEF Ukraine. Були також майстер-класи з декорування печива, малювання, гончарства», - розповідає Оксана Шахматенко.

Але не менш важливим є і спорт. Тож були організовані тренування з тенісу, бадмінтону, змагання з боулінгу, волейболу, футболу, пінг-понгу.

Дуже цікавими були й розважальні програми для дітей. Тут вам шоу талантів, гавайська вечірка, паті індіанців, шоу «інтуїція», конкурс «містер та міс табору», «Олімпійські ігри».

«Дуже задоволена тим, що вийшло вивезти миколаївських дітей у цей табір. Ця поїздка була для них дуже важливою в плані соціалізації. Спочатку було  помітно, що серед дітей з інших регіонів вони були, так би мовити, трохи позаду. Але згодом миколаївчата стали більш сміливими та впевненими у собі, зняли певні психологічні бар’єри. Тобто дійсно розслабилися та відпочили. Насправді діти залишилися дуже задоволеними. Задоволеним залишився і донор, адже усе що йому обіцяли на 100% виконали. Тож сподіваюся, що він і надалі буде нас підтримувати», - констатувала волонтерка.

Надія є

Але не менш важливою за дозвілля є психологічна складова, за яку в таборі відповідає Благодійний фонд «Надія по всьому світові».

«Наш благодійний фонд впроваджує міжнародний проект «Рука допомоги Україні». В його рамках проводиться навчання тренерів, психологів, соціальних працівників, вчителів щодо роботи з травмованими дітьми. При цьому використовується методологія «Діти та війна. Навчання технік зцілення».

Цю методологію розробили спеціалісти з Британії та Норвегії. У 2014 році вони виклали матеріали у вільний доступ. Тоді в Україні почалася війна й у всіх був шок. А ми якраз шукали якусь програму, яка може реально допомогти у психологічній реабілітації. І знайшли її»,  - розповідає президент БФ «Надія по всьому світові» Володимир Єрмаков.

В чому унікальність цієї методології? В першу чергу в тому, що вона допомагає розвивати навички самодопомоги. Якщо поряд із дитиною немає психолога, вона має всі необхідні знання аби впоратися з власними емоціями  в тій чи іншій ситуації.

«От, наприклад, пролунала повітряна тривога. Дітки, які тільки-но заїхали в табір можуть нервуватися, навіть плакати. А ті, які вже пройшли програму, знають, що можна зробити певні вправи та впоратися зі страхом, тривогою та  поганими думками», - наводить приклад Володимир Єрмаков.  

Програма унікальна також тим, що у багатьох випадках допомагає уникнути медикаментозного лікування, а окрім того – ретравматизації. Тож дитина зможе жити повноцінним життям та рухатися вперед. До речі, дану методологію адаптували також під дорослих.

Навчанням БФ «Надія по всьому світові» зайнявся від 2015 року. Поступово було охоплено всі регіони України, а співпрацювали з усіма, з ким тільки було можливо: соціальні служби, соціальні центри… Програма була офіційно схвалена держструктурами, тож працювали зі шкільними психологами. На те був величезний запит. До 24 лютого 2022 року активно впроваджували проект на Сході України: у Мар’янці, Кураховому, Авдіївці, Слов'янську, Сєвєродонецьку…

За увесь час ми навчили понад 2000 психологів.  І саме такі психологи допомагали діткам у таборі Galla Camp.

Психологічних рюкзачок самодопомоги

Психолог Катерина Сукеник розповіла, як саме проводилася робота з дітками в таборі та чим в реальності важлива програма «Діти та війна. Навчання технік зцілення».

«На початку роботи маємо провести серед діток своєрідне дослідження їх стану. Розповідаємо заготовлену історію про Михайлика, який побачив на власні очі як вбивають двох людей. Після цього діти мають за допомогою спеціальних шкал «просканувати» власні емоції. Далі ми аналізуємо стан малечі за трьома компонентами: інтрузія (нав’язливі думки,  спогади), витіснення (уникнення) та гіперзбудження. Все це робиться для того, аби зрозуміти, чи знаходиться дитина у посттравматичному стресі. Звісно це не остаточний вердикт щодо ПТСР і потрібні додаткові дослідження, але вже дає певне розуміння.

До речі, ми працюємо завжди в парі з ко-тренером Тетяною Хамелюк. Річ в тім, що якими б психологи не були стресостійкими, навіть нам буває складно. Коли дитина розповідає про жахи війни, то нас можуть переповнювати емоції. Саме тому другий партнер бере на себе ініціативу, поки ти видихаєш пару хвилин. Це постійна підтримка один одного», - пояснила Катерина Сукеник.

Тож після обстеження починається основна робота, зокрема, вивчення вправ, які можуть допомогти впоратися з своїми емоціями тій чи іншій складній психологічній ситуації.

Наприклад, це техніка дихання «за квадратом». Є фігура... На одній стороні треба зробити вдих на 4 рахунки, на другій - затримати дихання на 4 рахунки,  на третій - видих на чотири рахунки, і наостанок - затримати дихання на 4 рахунки. Цю вправу треба повторити 4-5 разів.

Використовуємо ми і техніки розслаблення. Для прикладу треба поєднати три дії. Робимо вдих носом і видих ротом на 5 рахунків; виставляємо руки вперед і стискаємо та розтискаємо кулачки на 5 рахунків; стаємо на носочки та опускаємося на 5 рахунків.

А ось ще одна вправа. Потрібно виставити дві долоні вперед та уявити, що на одній лежить квітка, а на іншій  - шматочок іменинного торту зі свічкою. Тож спочатку треба понюхати уявну «ромашку», а потім задмухати  умовну свічку. Тут бонусом ще й вмикаються гарні образи, бо ж усі ми любимо квіти та солодощі. Ця вправа заспокоює та розслаблює.

«Є прекрасна техніка, яка називається безпечне місце. Діткам ми пропонуємо розслабитись та уявити те саме безпечне місце. В групах, де є дуже травмовані ми зробили невеличку корекцію вправи та просимо поринути у ресурсне місце. І дитина сама вже вигадує, де саме це буде. Далі треба уявити речі поряд, спробувати «відчути» запах, сконцентруватися на звуках, які навколо. Усе це робиться для того, щоб максимально перенестися в місце спокою та сили. В цей момент у багатьох діток змінюється вираз обличчя, з’являється посмішка. Далі ми просимо уявити поряд з собою людину, помічника, який завжди поруч і вирішить усі проблеми. Тут бувають і сльози, адже у дитинки можливо померла близька людина. Але це сльози очищення, такий собі катарсис. Та ми намагаємося пояснити, що важливі для нас люди живуть в нашому серці попри усе, що могло статися.

Коли дітки відкривають очі, то розповідають те, що саме собі увили. І всі намагаються підтримувати один одного. Ось така терапія», - розповідає психолог.

За словами Катерини Сукеник, після проходження програми діти поступово вчаться сміливо дивитися в очі своїм проблемам, а не витісняти їх. Навчаються керувати власними думками, тілом, позбуватися тривоги. Найголовніше, що дає програма - це потужний інструментарій для роботи над собою. Вони тепер мають уявний  рюкзачок, в якому багато психологічних інструментів, якими діти можуть користуватися у складних ситуаціях. І навіть якщо вони запам’ятали всього дві вправи з усього «набору», це вже великий плюс.

«Ми завжди їм говоримо, що якщо навіть вам це не потрібно, ви завжди можете допомогти тому, хто поряд з вами. Ми також спостерігаємо, що після проходження програми діти стали більш відкритими, впевненими у собі, вони краще йдуть на контакт. Спадають усі маски і на перший план виходять доброта та щирість. І це дуже цінно», - підсумовує психолог.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube