Галина Кухар та Тетяна Волосожар

Фігуристка Галина Гржибовська є першою та єдиною представницею України, якій вдалося свого часу виграти чемпіонат СРСР. І дарма, що вона народилася в Москві – справжньою домівкою став саме Київ, де Галина була солісткою балету на льоду, потрапила в кіно, знайшла кохання, а потім виховала цілу плеяду чемпіонів на чолі з Оленою Савченко та Тетяною Волосожар уже під прізвищем Кухар, інформує UAINFO.org з посиланням на OBOZ.UA.

З нагоди початку чемпіонату Європи з фігурного катання у Каунасі ми згадали історію легендарної наставниці, яка виховала чемпіонок для Німеччини та Росії. Одного разу Кухар виїжджала на Олімпіаду як учасниця і двічі – у ролі тренера. У Солт-Лейк-Сіті-2002 та Турині-2006 більшість збірної України було складено з її учнів.

ПЕРША НА ОЛІМПІАДІ. Галина Гржибовська народилася 12 липня 1951 року у Москві. Починала тренуватись на стадіоні юних піонерів, у масовій групі у Світлани Мозер. На тій самій ковзанці починали такі відомі фігуристи, як олімпійські чемпіони Олексій Уланов та Людмила Пахомова.

Згодом талант Галини помітила Тетяна Толмачова, яка забрала дівчинку до себе. А перший успіх прийшов до Гржибовської досить рано за мірками свого часу: 1966 року 15-річна фігуристка стала срібною призеркою першості СРСР, а 1968-го перший і єдиний раз виграла чемпіонат Союзу, чого не вдавалося жодній представниці України в жіночому одиночному катанні.

1968 року в Греноблі Гржибовська разом з Оленою Щегловою стали першими радянськими одиночницями, які взяли участь в Олімпійських іграх. У Франції 16-річна Галина була наймолодшою у збірній і виступила дуже скромно, посівши підсумкове 16 місце. Хоча могла бути й вищою, адже у довільній програмі показала 11-й прокат. Однак до цього провалила обов'язкові фігури – лише 24 результат.

"Галина Гржибовська каталася більш м'яко, лірично, але часто зривала стрибки. У виконанні Гржибовської мені запам'ятався проникливий показовий танець під пісню "Ніжність" у виконанні Майї Кристалінської, з гарними корабликами та обертаннями", – згадувала спортивна блогерка Лариса Марініч.

ПАНІЧНИЙ ЖАХ. 1969 року Галина стала срібною медалісткою чемпіонату СРСР, проте тренування їй давалися дуже важко через авторитарний стиль свого уславленого тренера Станіслава Жука, який у різні роки працював з Іриною Родніною та Олексієм Улановим, Катериною Гордєєвою та Сергієм Гриньковим. Це був талановитий, але водночас жорсткий наставник, з яким могли спрацюватись далеко не всі.

Жук взяв Галину до своєї групи після Олімпіади в Греноблі: "Потрапити до нього вважалося величезним успіхом. Розумом я це розуміла, але тренуватися там не змогла. Як будь-який фанатик, він був дуже авторитарною людиною – на тренуваннях принижував учнів, пригнічував волю. Можливо, якби я потрапила до нього років у 12, то звикла б, а так... Я відчувала просто панічний жах перед Жуком. Від одного його голосу в мене починали тремтіти руки і ноги. Яке тут зростання майстерності!"