Анастасія Карпенко. Фото з фейсбуку акторки 

Акторка Анастасія Карпенко ("Як там Катя?", "Перевізнрця", "Дім надії", "Лікар Ковальчук", "Слуга народу") свого часу, як і багато інших колег, працювала на одному знімальному майданчику з російськими акторами, які приїздили до України. За словами артистки, це "був дуже неприємний досвід".

Про це Анастасія Карпенко розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA, інформує UAINFO.org. 

Пля повномасштабного вторгнення акторці зателефонувала лише одна колега із Росії.

"До 2014 року – це був суцільний жах, хоча я не так багато знімалася на той момент, – згадує Карпенко спільну роботу з російськими акторами. – Але бачила, як вони себе поводять. Буквально на пальцях може перерахувати людей, з якими в мене були нормальні стосунки. І тільки тому, що ці люди були адекватними на майданчику. Але в цілому мені немає про що говорити, бо це був дуже неприємний досвід".

Анастасія Карпенко зізнається, що на початку великої війни їй зателефонувала одна відома російська акторка: "Запропонувала допомогу. Нині ми не тримаємо зв’язку з моєї ініціативи. Як людині, я їй вдячна за те, що перейнялася моєю долею, але в цілому не хочу підтримувати ні з ким зв'язок з РФ. Я для себе от так кардинально вирішила це питання".

Перші півроку після російського вторгнення акторка з маленькою дочкою перебувала за кордоном: "Поїхали до друзів у Болгарію, оселилися на березі моря. В цьому звісно був величезний плюс, адже, як би там не було, вода допомагає долати стрес. Плюс – позитивні думки, що дитина в безпеці. Але морально я там помирала. Зжирала себе докорами, що я не тут, не допомагаю, не корисна. Думаю, такі думки мають всі, хто виїхав. Коли ніби трохи стало тихіше в Києві, я почала радитися з чоловіком, чи можна нам повернутися. Він на той час вже був на фронті. Всі наші розмови закінчувалися його категоричним "ні". Однак в кінці літа нам вдалося порозумітися в цьому питанні".

Настя каже, що зовсім скоро по приїзду до Києва столицю накрило масованими ракетними ударами з боку РФ: "Ми кожен день граємо в російську рулетку. Під час чергового обстрілу сидиш і чекаєш: прилетить в твій будинок чи ні… Коли почалася велика війна, в мене були думки, як у всіх інших творчих людей: все, це кінець. Ми пожили своє прекрасне життя, воно закінчилося, ми більше ніколи не зможемо зніматися, грати в театрі".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube