Український поет, прозаїк, мислитель та живописець Тарас Григорович Шевченко за життя був душею компанії, володів приємним голосом і відзначався харизмою. Тож не дивно, чому в нього закохувалося чимало дівчат та жінок.

Цікаво, як поводився поет у романтичних стосунках? Це була людина зі своїми пристрастями, проблемами та помилками? Чи розпусник і беззаконник а-ля Дон Жуан? OBOZ.UA вирішив розібратися, з ким він пізнав щире кохання, а з ким мав інтрижки чи дружнє спілкування, інформує UAINFO.org.

Деякі з обраниць поета назавжди залишили свій слід у його творчості... та серці. Проте жодна так і не стала дружиною й не народила від нього дитину. Отже, спадкоємців один із найвідоміших українців усіх часів не має (щодо позашлюбних дітей достовірних даних немає).

Перше кохання?

Майбутній письменник і молодша за нього на 3 роки Оксана Коваленко познайомилися у ранньому дитинстві. Вони мешкали в сусідніх будинках у селі Кирилівка (зараз – Шевченкове Звенигородського району Черкаської області). Спочатку між ними була дитяча симпатія, а згодом – підліткова зацікавленість. Матері Тараса й Оксани гадали, що ті в майбутньому справлять весілля. Проте справжні глибокі почуття так і не зародилися. Принаймні конкретних свідчень про це немає.

У 1829 році друзі розлучилися назавжди, коли 15-річний юнак разом зі своїм поміщиком Павлом Енгельгардтом виїхав із Кирилівки до міста Вільно (сучасна назва – Вільнюс, столиця Литви). Образ Оксани поет "закарбував" в іконічній поезії "Мені тринадцятий минало" ("Утирала мої сльози і поцілувала..."), у вірші "Ми вкупочці колись росли" та в поемі-присвяті "Мар'яна-черниця".

Оксана вийшла заміж за Карпа Сороку, кріпака Енгельгардта. Тут варто зауважити, що вона ніколи не була покриткою (дівчиною, яка не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину), як це вказано у творчості Шевченка.

Теплі стосунки

У Вільно Тарас Шевченко зустрів на 8 років старшу за нього кравчиню польського походження Ядвігу Гусиковську (згодом ніжно називав її "Дунею"). Та була схожа на Оксану – така ж чорноброва й чуттєва. Вона навчала свого нового знайомого не лише польської мови, а й мистецтву кохання. На жаль, ці стосунки протривали недовго... У 1830 році спалахнуло польське повстання, і Енгельгардт утік до Петербурга, забравши з собою рабів, зокрема й Тараса.

"Віддячив" другові

У 1838 році в Петербурзі життя Шевченка круто змінилося. Він познайомився зі своїм земляком – художником Іваном Сошенком, і той сприяв зустрічі юнака з художником Карлом Брюлловим (який за виручені кошти з лотереї викупив кріпака з неволі).

Тарас одразу переїхав жити до свого благодійника Івана. Щоправда, всього-на-всього на 3 місяці. Чому? Під час навчання в Академії мистецтв він намалював юну племінницю своєї домовласниці – 15-річну натурницю німецького походження Марію Європеус. Невдовзі закрутив із нею роман. Це при тому, що знав наміри Сошенка одружитися з нею. Чоловіки посварилися – й Іван виставив Тараса за двері. Якою була реакція Марії? Вона певний час ходила на нову квартиру до свого хлопця, а згодом пара розпалася. Чи лишила дівчина слід у творчості митця? Так! Вона стала прототипом Паші з повісті "Художник" і, ймовірно, саме її Шевченко намалював на провокативній картині "Жінка в ліжку".

Невзаємне кохання

Улітку 1843 року Тарас Шевченко завітав до Яготина, щоб зробити кілька замальовок. Він на деякий час зупинявся в маєтку генерал-губернатора Малоросії (1816-1834) Миколи Рєпніна. Там художник познайомився зі старшою за нього на 6 років письменницею Варварою Рєпніною (це донька Миколи). 35-річна красуня була енергійною, стрункою й люб'язною жінкою. І вона одразу закохалася в нового знайомого, називаючи його "генієм". Її не зупиняло те, що була у шлюбі з Левом Баратинським, ад'ютантом князя Рєпніна...

Сам Шевченко був зацікавлений молодою художницею Глафірою Псьол, що виховувалася в маєтку, а Варвару сприймав радше як опікунку чи сестру, а не обраницю чи коханку. Рєпніна змирилася з тим, що їй не судилося бути разом із коханим, й вирішила бути "янголом-охоронцем" поета. Жінка присвятила своєму натхненнику автобіографічну повість "Дівчинка". Тарас Григорович тоді, 1843 року, прочитав рукопис твору. Врешті відповів, але – літературно. За кілька днів написав поему з дещо іронічною присвятою Варварі – "Тризна". "Ваш добрый ангел осенил меня бессмертными крылами. И тихостройными речами мечты о рае пробудил", – йдеться у його поемі. Згодом Шевченко та Рєпніна листувалися, а через багато років побачилися... Щоправда, без особливого внутрішнього збурення.

Муза поета

На одному з балів у селі Мойсівка (Черкаська область) Шевченко познайомився з молодшою за нього на 8 років Ганною Закревською, дружиною поміщика Платона Закревського. Поет закохався в неї, і вона відповіла взаємністю. Наскільки далеко зайшли ці стосунки? Сказати важко... Відомо, що Тарас присвятив їй чимало віршів і всерйоз задумався над тим, щоб одружитися, мати свій дім та дітей. "А ти, мій покою! Моє свято чорнобриве. І досі меж ними тихо, пишно походжаєш? І тими очима, аж чорними-голубими... І досі чаруєш людські душі?" – писав поет у вірші-присвяті "Немає гірше, як в неволі".

Платонічна любов

Під час 10-літнього заслання Тарас покохав дружину коменданта Новопетрівської фортеці Агату Ускову. Він шаленів від неї. Боготворив! Та часто прогулювалася з поетом й вела з ним товариські розмови. "Я полюбил ее возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благородной моей душою. Не допускай, друже мой, и тени чего-либо порочного в непорочной любви моей", – писав він у листі до друга Броніслава Залевського. Раптом "чари" розвіялися (ймовірно, через те, що жінка була у шлюбі з іншим), і Тарас почав зневажати Агату.

Зрадниця

За пів року до смерті Шевченко закохався востаннє – у колишню наймичку, кріпачку й сироту Ликеру (Гликерію) Полусмак, що була на 28 років молодшою за нього. Друзі поета, дізнавшись про його намір одружитися, були збентежені. Чому? Бо ця нова обраниця мала сумнівну репутацію: лінива, меркантильна, неохайна, легковажна, брехлива й жадібна... Крім того, вона називала залицяльника "старим", "поганим" і "сердитим".

Тарас, осліплений почуттями, вважав поведінку дівчини логічним наслідком рабства, що піддається коригуванню. Тому задарював Ликеру подарунками, перевіз її на окрему квартиру й уже готувався до весілля... Раптом усі плани рухнули. Поет дізнався про численні зради з боку Полусмак. Він домігся того, щоб та віддала всі дарунки, й розірвав стосунки. Екснареченій присвятив кілька поезій, зокрема "Барвінок цвів і зеленів" і "Поставлю хату і кімнату".

Ликера вийшла заміж за перукаря Яковлєва, жила в Царському Селі та працювала швачкою. У шлюбі вона так і не стала щасливою. У 1904 році після смерті чоловіка вона залишила дітей у Петербурзі й переїхала до Канева, щоб до кінця своїх днів каятися про помилку молодості та доглядати за могилою Тараса на Чернечій горі.

Цікаві факти про Тараса Шевченка

Тарас Шевченко вважається найвидатнішим українським поетом усіх часів. Його вклад в нашу літературу колосальний. Життя митця було дуже цікавим і бурхливим. Ось кілька цікавих фактів з його біографії:

• Великою Тарасовою мрією було викупити з кріпацтва своїх братів і сестер. На жаль, у нього це не вийшло.
• "Кобзар" Шевченка став надзвичайно популярним ще за життя митця. Багато дворян вивчали українську мову, щоб читати його поезію.
• Шевченко ніколи не цурався міцного слова, тому у повному зібранні його творів можна знайти лайливі слова.
• У Шевченка є російськомовні твори, але вони майже не отримали схвальних рецензій. 
• Відомо, що Шевченко дуже любив спілкуватися з дітьми й завжди зупинявся, щоб поговорити з малечею.
• Сам Шевченко за життя називав Кобзарем Івана Котляревського. Він дуже поважав Котляревського за те, що той намагався відновити національну літературу в умовах бездержавності.

Читайте також: Віталій Портников: Чому Шевченко ненавидів Богдана Хмельницького

• Тарас Шевченко був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися понад 800. Переважно малював українські народні сюжети й селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети.
• Після смерті Шевченка в народі була поширена легенда, що Кобзар не помер, і що він визволить українців з кріпацтва.
• Одразу після смерті Кобзаря з'явилося багато чуток щодо його алкоголізму. Біограф митця Олександр Кониський вважає, що такі чутки дуже перебільшені. Шевченко кілька разів випивав з "мочемордами" - так називали дворян, які збиралися на застіллях. Але п'яні вечірки йому швидко набридли. Також поет любив ром з чаєм, але не зловживав таким напоєм.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube