Середньостатистичний українець із великою недовірою ставиться до судової системи. І на це є причини. Кожен громадянин, який особисто знайомий із «тонкощами» українського судочинства, знає: справедливості там не знайти. Адже найчастіше закон грає на руку тому, хто має більше ресурсів – грошей, зв’язків або й того, й іншого.

Найчастіше всі сторони судового процесу знаходяться в одній зв’язці, і вердикт відомий сторонам ще до старту слухань. Нікого не дивує, що судді в Україні є досить забезпеченими людьми. У них є елітна нерухомість, дорогі автомобілі, вражаючі рахунки в банках і таке інше. Навіть не виникає питань, яким чином усе це нажито, адже й так зрозуміло, що за певну винагороду, знаючи, як працює система та її «лазівки», суддя може винести виправдувальний вирок об’єктивно винній людині чи просто «злити» справу, інформує UAINFO.org з посиланням на informators.

І якщо в столичних судах є хоч якийсь контроль за рахунок уваги ЗМІ та антикорупційних органів, то на периферії судді – місцеві царки, які одностайно «вирішують» питання, наживаючи чималий стан такого роду діяльністю.

«Прокурорська» ДТП

26 лютого 2017 року в селі Кислиця Ізмаїльського району Одеської області сталася, здавалося б, звичайна ДТП, внаслідок якої загинула місцева мешканка. Через кілька днів про подію говорила вся область, адже обвинуваченим у справі виявився ніхто інший, як прокурор Ізмаїльської прокуратури Євген Чебан. І, незважаючи на те, що спочатку все вказувало на провину прокурора – свідки, свідчення, речдоки і так далі, майже через чотири роки Чебана було повністю виправдано.

Сталося це з легкої руки судді Ізмаїльського міськрайонного суду на Одещині В’ячеслава Швеця. Слід зазначити, що цю справу намагалися «зам’яти» відразу. Однак наявність свідчень свідків та увага ЗМІ цьому завадили. Проте протягом чотирьох років докази провини Чебана повільно, проте планомірно «зникали». Навіть місцева преса, яка спочатку безпосередньо звинувачувала прокурора, з невідомих, але зрозумілих причин поступово змінила гнів на милість, що чітко помітно з архівів публікацій про цю справу. А затягуванням ходу процесу активно займався сам суддя Швець.

Спочатку було як мінімум три свідки, які стверджували, що саме Євген Чебан був за кермом автомобіля, що збив жінку. Так само вважалося, що передбачуваний винуватець ДТП на момент її скоєння був п’яним. Проте, експертизу, яка могла б підтвердити наявність алкоголю в крові Євгена Чебана, не було проведено. Відразу ж після аварії рідні обвинуваченого намагалися підкупити свідків, звинуватити в тому, що сталося, іншу людину, навіть дружину Чебана, обманним шляхом викрали одяг потерпілої та приховали сліди крові на місці аварії. Судово-медична експертиза також затягувалася, тіло загиблої возили до обласного центру, родина не могла поховати жінку навіть через тиждень після смерті.

У суді справа також планомірно «зливалася». То нібито свідок плутався у свідченнях, то загадковим чином зникли речові докази – фрагменти бампера автомобіля, то керівник слідчої групи вчасно не погодив лінію звинувачення, то один із свідків не з’явився до суду… З різних причин розгляд справи неодноразово переносився суддею Швецем.

Під час чергового із засідань судмедексперт КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Олег Гальов, який першим оглядав тіло, повідомив, що у потерпілої жодних ознак наїзду чи переїзду транспортним засобом не було знайдено. Однак численні травми, підтверджені іншими експертами, говорять про інше. Сторона захисту також зазначила, що на автомобілі обвинуваченого відсутні сліди, характерні для таких ДТП. Таким чином, автомобіль Audi Q7 учасником дорожньо-транспортної пригоди визнаний не був. Однак односельці підозрюваного повідомили журналістам, що брат Євгена Чебана Олександр (який за свідченнями очевидців також був в автомобілі під час ДТП), володіє абсолютно ідентичним автомобілем Audi Q7. Різниця лише у номерах. Таким чином, є причини припускати, що для експертизи обвинувачений надав автомобіль брата.

Загалом, над справою, свідками та речовими доказами «попрацювали» добре, і внаслідок затягування справи, не без допомоги судді Швеця, майже через чотири роки після трагедії, 23 грудня 2021 року, прокурор був виправданий.

Конфлікт інтересів

Не менш цікавою виявилася й інша справа, вірніше дві справи, за участю судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області В’ячеслава Швеця.

У січні 2021 року біля льодової ковзанки в Ізмаїлі стався інцидент. За даними слідства, пара пенсіонерів зробила зауваження місцевому жителю Тарасу Дмитренку, який із малолітньою донькою кидав сніжки у постамент пам’ятника морякам-дунайцям. У відповідь Дмитренко вдарив людину похилого віку, а дружина, намагаючись захистити чоловіка, завдала ножових поранень нападникові.

Суд розглядав одразу дві справи. По одній з них Дмитренко був обвинуваченим, по іншій ж – постраждалим. Смішно, але, незважаючи на те, що в Ізмаїльському міськрайонному суді працюють дюжина суддів, обидві справи вів уже знайомий нам В’ячеслав Швець.

Як і у випадку зі справою прокурора, обидва судові процеси навмисно затягувалися. Розгляд справ неодноразово переносився через клопотання адвокатів, вимоги відведення прокурора, іншого разу адвокат нібито не встиг ознайомитися з матеріалами справи тощо. Через півтора року з початку слухань адвокат Дмитренка, розуміючи, що розгляд справи стоїть на місці, зажадав змінити суддю В’ячеслава Швеця (очевидно, не без причини), звинувативши останнього в корупції, змові з пресою та несправедливих рішеннях. До того ж, на думку адвоката, Швець не може вести відразу обидва процеси щодо цього інциденту. Проте заяву на відведення судді було відхилено. Рішення суду з обох справ наразі немає.

Ми розглянули лише два процеси, які вів Швець. Цілком ймовірно, що при вивченні інших стануть помітні подібні моменти, як-от співпраця з фігурантами, винесення несправедливих рішень або затягування розгляду справ. У той же час, з 2017 року суддя Швець отримав непогані активи.

Все, що нажите непосильною працею

Виходячи із даних у декларації за минулий рік, сім’я судді володіє двома квартирами в Ізмаїлі, одна з яких була придбана наприкінці 2018 року. І, незважаючи на те, що площа даної квартири становить 172,8 кв.м, купили її за смішну суму – трохи менше ніж 440 тисяч гривень. Примітно, що суддя не є власником цієї нерухомості. Його дружині належить чверть квартири, а хто володіє ще 75% – невідомо. За рік до цього Швець отримав іншу квартиру площею 65,3 кв.м вартістю 315611 грн (суддя вказаний 100% власником). Тут ціна виглядає правдоподібніше. У розділі незакінченого будівництва також зазначено два гаражі, зареєстровані на дружину судді Олену.

Олена володіє автомобілем MAZDA СХ-7 2007 року випуску. Автомобіль було придбано у 2019 році. Сам же Швець є власником автомобіля аналогічної марки та моделі, проте 2008 року випуску. Дане авто було придбано у 2021 році.

В’ячеслав Швець є єдиним годувальником сім’ї. Його зарплата за минулий рік становила 1274410 грн (понад сто тисяч гривень на місяць!). Суддя задекларував також 12 тисяч доларів США готівки.

Тобто виходить, що практично все своє майно Швець набув у період 2017-2021 років. За смішним збігом обставин, саме в цей час суддя вів процес «прокурорської ДТП».

«Злити» справу за гроші, виправдати очевидно винну людину, звинуватити невинну… На жаль, саме таким чином багато українських суддів заробляють статки.

Саме поєднання понять суд та справедливість викликають саркастичну посмішку на обличчях наших громадян. Суддя вирішує, хто має рацію, а хто винен. Але тут виникає інше питання: чи має рацію сам суддя? І якщо людина виносить виправдувальний вирок убивці, вона теж убивця? Що ж, у кожного своя відповідь на це запитання.

Informators

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube