Сьогодні у світі налічується 50 — 60 мільйонів хворих на туберкульоз, щороку захворює 7−10 мільйонів, помирає 3 мільйони осіб. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей!!!!

Тепер по суті. Сьогодні ми отримали закриту інформацію від інформованого і компетентного джерела ( яке з обєктивних причин назвати не можемо), про те, що в українських тюрмах, зокрема і в київському СІЗО, влада припинила спецхарчування хворих на туберкульоз в'язнів. Їх годують  із «загального котла». Це відбувається протягом останнього тижня.

Комусь здасться, що це нікому не цікаво і, що це не  тема для обговорення. Хтось може обуритись: а чому потрібно піклуватися про засуджених або тих хто перебуває під слідством? Адже вони злочинці і не заслуговують на людське відношення.

Не погоджусь. Спробую пояснити.

По-перше, зважаючи на всю ганебність і продажність української правоохоронної та судової системи, в Україні поняття «злочинець», дуже часто, носить доволі відносний характер. Ні для кого не секрет, що сьогодні в українських тюрмах перебувають тисячі безневинно засуджених, серед яких і сотні політв'язнів. На жаль, в нашій країні це давно стало нормою. Саме тому, у нас, як ніде, актуальне прислівя «від тюрми та від суми…». Чи може хтось почуває себе абсолютно захищеним від прокурорсько-суддівського свавілля, що панує в Україні сьогодні? Гадаю, що ні. З рештою, усі під Богом ходимо.

По-друге, вони теж люди. Нехай злочинці, нехай ув'язнені. Вони також користуються всіма правами громадян України згідно Конституції. До речі, вони ще й мають право голосу. Вони вже покарані тим, що позбавлені волі. Зазначу, що наразі, мова йде не про звичайних в'язнів, а про хворих на смертельну, інфекційну хворобу, людей хворих на туберкульоз. Більшість з них, як правило, отримали цей недуг саме перебуваючи за ґратами. Тому що умови в яких сьогодні знаходяться українські в'язні, можна назвати одним словом – варварські. Це не є секретом, це відомий факт. Ці люди потребують не тільки особливої уваги і елементарного медичного забезпечення, а й спеціального ( дієтичного) харчування. Нехай у тюрмі воно буде простим, це зрозуміло, але таким, що відповідає загальним нормам зазначеним у медичних рекомендаціях для цієї групи захворювань. Адже для тисяч людей - це питання життя і смерті.

Крім того, хочу підкреслити, що недбалим, навіть злочинним відношенням до хворих туберкульозом в'язнів ДПтСУ   ( державна пенетенціарна служба України) наражає на небезпеку й інших громадян, але вже на волі. Оскільки, частина з цих людей ( якщо  вдасться вижити), рано чи пізно, опиняться на свободі. Отже, їхній стан, після неналежного утримання в українських зонах може становити реальну загрозу оточуючим. А це вже не жарти. Нагадаю, що Україна посідає одне з перших місць у Європі за рівнем захворювання на туберкульоз!!! Левова частка інфікованих – це колишні і теперішні зеки.

Знаєте, мені цікаво слухати коли представники правлячого режиму, з ранку до ночі, верещать про їхнє «щире» прагнення до європейських стандартів життя. Особисто для них нагадаю, що належне утримання засуджених ( або тих хто знаходиться під слідством) також є неодмінною складовою європейських цінностей у царині дотримання прав людини і громадянських свобод. Власне, як і запобігання тортур над ув'язненими. До речі, це  є обов'язковою умовою для України у діалозі з ЄС та усією цивілізованою міжнародною спільнотою.

У мене немає сумнівів, що нинішню владу хворі на туберкульоз в'язні цікавлять менш за все. Переконаний, що і ця ситуація, зі сторони ДПтСУ  має одне просте пояснення – у бюджеті немає грошей… Звичайно, бо всі кошти пішли на Євро, на «вітіну» тисячу і ще на казна що. Але…

Мені здається, що двічі «сходивший» у місця не настільки віддалені, президент Янукович, повинен звернути на це особливу увагу. Адже кому-кому, а йому добре відомо як воно, перебувати за гратами ... Так де ж його солідарність з зеками, де «почуття ліктя»? Особливо коли мова йде про хворих страшною хворобою людей. Але, напевно, йому зараз не до цього. Він зараз думає як скоріше перекроїти під себе Конституцію, щоб утриматися при владі. А зеки-туберкульозники нехай вмирають, йому все-одно.

Ось так, питання залишаються, відповідей немає.

P.S. Ну от, Євро-2012 закінчилося. Ажіотаж та радість від футболу скоро мине. А ми повертаємось у суворі будні української дійсності... А в ній все як раніше, нічого не змінилося. Диктатура продовжує процвітати, корупція нікуди не зникла. А  ми сподіваємося на зміни, які, можливо, відбудуться восени. Що ж, залишається вірити.

Зорян ШКІРЯК