«Гра є серйозною діяльністю дітей, адже саме через неї вони пізнають світ, самих себе і інших людей», — говорив Володимир Бєлкін, видатний педагог і дослідник дитячої психології. Ці слова розкривають один із найважливіших аспектів роботи з дітьми: навчання через гру. Психологи стверджують, що діти запам’ятовують матеріал не через сухі факти, а через емоційне включення. У грі вони переживають досвід, засвоюють знання, розвивають творчість. І саме тому театр для дітей, а також робота акторів-аніматорів — це більше, ніж просто виступи. Це місце для пізнання і трансформації.

Діти не обережні. Вони не обирають жодних компромісів. Якщо ти не тримаєш їхню увагу — вони не соромляться цього сказати. Вони не оцінюють тебе за дипломами чи нагородами — вони оцінюють твою емоцію. І якщо ти не можеш показати їм щось справжнє, не можеш увімкнути магію — вони просто підуть.

Олександр Сімочов — актор театру та кіно, актор театру ляльок, педагог, продюсер, власник івент-агенції «Компот», а також творець методики «Розважаючи — навчай», знає, що для роботи з дітьми потрібен не лише досвід. Потрібно вміти бути тут і зараз. Іноді для цього треба забути все, що ти знаєш, і просто жити на сцені.

Олександр має понад двадцятирічний досвід на сцені, працюючи в театрі, кіно та шоу, виступаючи в Україні й гастролюючи по США. Працював навіть із дітьми-сиротами, навчаючи їх акторської майстерності. Протягом цього часу він зрозумів, як працювати з дітьми, особливо з тими, хто вже «бачив усе». Працював з усіма: з малюками, з підлітками, з тими, хто нічому вже не вірить. І в кожному бачив одне: їм не потрібен артист. Їм потрібна правда. Також він багато працював із дорослими на різноманітних заходах. Був актором у кіно й почав працювати як продюсер.

Саме тому він створив методику «Розважаючи — навчай». Це не про костюми. Не про сценарії. Це про чесність, про енергію, про здатність бути тут і зараз.

І саме цього він навчив свою команду в івент-студії «Компот». Люди, які можуть працювати з будь-яким віком. У будь-яких умовах. Із сцени. У дитячому садку. На вулиці. У центрі міста. В таборі. У спортзалі. У лікарні.

Бо методика — не про місце. Вона про людину.

Що таке «Розважаючи — навчай»?

Це виживання. Не метод. Не схема. Це коли ти стоїш перед тридцятьма дітьми. І ти або з ними — або мертвий. Вони не чекають. Не слухають. Не пробачають. Методика — про те, як не грати. А бути. У моменті. У правді.

Як працювати з дитиною, яка не вірить у диво?

Не обманювати. Диво — це не піротехніка. Це коли ти не боїшся бути щирим. Відкритим. Уразливим. Якщо ти живий — вона тебе бачить. І вірить. Якщо граєш — вона йде.

Ви працювали з дітьми-сиротами у виставі«Старий Чоботар», Ви - людина, яка багато подорожувала гастролями, навіть у США. Як це вплинуло на вас?

Вони не грали ролі. Вони були собою. І я теж не грав. Ми не вчилися бути акторами. Ми виживали на сцені. Разом. Цей досвід вивів мене за межі професії. Після нього — ти або справжній, або тебе немає.

У вас також був досвід на великій сцені. Наприклад, «Гранд-готель Будапешт» на НСК «Олімпійський». Це інший рівень?

Ні. Та сама історія. Інший масштаб — ті самі правила. Або ти ловиш зал — або зал тебе з’їдає. Я вчився чути натовп. Відчувати його дихання. Тримати темп. І з дітьми — так само. Тільки без права на паузу.

Ця методика — тільки для акторів?

Ні. Вона для всіх, хто має справу з дітьми. Для тих, хто втомився кричати в порожнечу. Для тих, хто хоче, щоб його чули. Це про присутність. Не про текст. Не про форму. Про живу енергію. Про контакт.

Ця методика — і для акторів, і для педагогів. Аніматорів. Батьків. Усіх, хто хоче бути почутим і зрозумілим. Бо якщо ти не тримаєш увагу дитини — ти її втратив. Назавжди.

«Розважаючи — навчай» — не про розвагу. Це про життя. На сцені. З дітьми. Для дітей. І з любов’ю. Але без фальші.

Що робити, коли не виходить?

Зупинитись. Подивитись в очі.

Вдихнути. І почати з себе. Завжди з себе. Усе, що ти не прожив — не передаси. Діти це зчитують.

Це і є магія. Не театральна. Справжня. Коли ти більше не граєш. А живеш. На сцені. Зі світлом. З ними. З дітьми. І для них.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube