Адміністрація Дональда Трампа, яка проголосила низку амбітних зовнішньополітичних ініціатив, стикається з дедалі жорсткішою реальністю одразу на кількох геополітичних фронтах. Спроби завершити війни, запобігти новим конфліктам і водночас уникнути прямих військових зіткнень наразі заходять у глухий кут.

Найбільші випробування нині ‒ це дипломатичні зусилля щодо припинення бойових дій в Україні та стримування ядерної програми Ірану. Обидва ці кейси виявляють уразливість обраної стратегії та небезпеку політичної переоцінки власних можливостей, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Про це пише оглядач Bloomberg Марк Чемпіон, порівнюючи зовнішньополітичний курс нинішнього Білого дому з героєм мультфільму Вайлом Койотом ‒ тим, хто в запалі переслідування вже збіг з краю прірви, але ще не зрозумів, що падіння неминуче. Колумніст зауважує: адміністрація Трампа має ще шанс повернутися на тверду землю, однак поки що немає ознак, що такий поворот можливий.

Україна: хибні акценти та ризик стратегічної поразки

У фокусі критики ‒ підхід адміністрації Трампа до врегулювання війни в Україні. Із моменту повернення в Білий дім президент США, за словами оглядача, розглядав Київ як головну перешкоду на шляху до миру. У відповідь Вашингтон запропонував українському керівництву погодитися на більшість вимог Росії, серед яких  "демілітаризація", передача контролю над ресурсами й інфраструктурою, а також виплата половини доходів від них на користь США.

Однак, як підкреслює Чемпіон, справжнім бар’єром для завершення війни залишається не Київ, а Москва. Очільник Кремля Владімір Путін, на думку автора, прагне повного контролю над українськими територіями та зняття західних санкцій. Водночас він вимагає гарантій, що Україна не зможе оборонятися в майбутньому, оскільки російський диктатор хоче завершити розпочате вторгнення пізніше.

Україна погодилася на вимогу про 30-денне припинення вогню без попередніх умов і навіть готова укласти угоду щодо розподілу ресурсів уже найближчим часом. Утім, Кремль відмовляється йти назустріч, а оголошене Путіним 30-годинне великоднє перемир’я розглядається у Вашингтоні радше як спроба маніпулювати ситуацією, а не як крок до миру.

З огляду на це державний секретар США Марко Рубіо попередив, що Вашингтон може вийти з переговорів, якщо не вдасться досягнути прогресу. Оглядач попереджає, що такий розвиток подій не лише не принесе миру, а й відкриє Росії шлях до подальшої ескалації. Якщо США не лише припинять дипломатичні зусилля, а й відмовляться від підтримки Києва, це фактично означатиме капітуляцію перед Москвою. Водночас Україна, зважаючи на екзистенційну загрозу, буде змушена й надалі захищатися самотужки, що призведе до нових втрат і нестабільності в Європі.

На думку Чемпіона, єдиним ефективним кроком з боку США могло б стати відновлення поставок зброї в Україну та посилення санкційного тиску на Росію, що могло б змусити Кремль сісти за стіл реальних переговорів. Проте, за спостереженнями автора, Трамп зосереджує свою критику не на Путіні, а на Зеленському, що зменшує шанси на такий сценарій.

Іран: складні переговори й обмежені можливості

Інший фронт зовнішньополітичного протистояння ‒ спроби американської адміністрації досягти прогресу в переговорах з Іраном. Трамп залучив до діалогу свого давнього бізнес-партнера Стіва Віткоффа, який веде перемовини з іранською стороною через посередників з Оману.

Основною метою є обмеження ядерної програми Ірану без прямого військового втручання. За даними з джерел, Тегеран у нинішньому ослабленому стані може погодитися на міжнародну перевірку своєї ядерної програми, але не має наміру відмовлятися від технологій повного циклу збагачення урану, виробництва балістичних ракет чи зв’язків з організаціями, які США вважають терористичними, зокрема з "Хезболлою" і хуситами в Ємені.

Іранська влада продовжує фінансування збройних угруповань і проводить програму ядерного озброєння попри міжнародні обмеження. Водночас адміністрація Трампа не має чіткого плану, як домогтися поступок без прямої ескалації або поступок з американського боку.

Висновки: ризик провалів і потреба в переосмисленні

Марк Чемпіон підкреслює, що зовнішня політика ‒ це не серія угод, які можна укласти за допомогою тиску чи маневрування, а складна гра, де результат визначається не лише ініціативою, а й готовністю інших гравців до компромісу. Країни, як правило, не поступаються без примусу або поразки.

Наразі адміністрація США наближається до критичного моменту, коли потрібно або скоригувати підходи, або зіткнутися з низкою драматичних зовнішньополітичних невдач.

"І хоча Трамп позиціонує себе як "майстра угод", наслідки нинішньої політики можуть запам’ятатися зовсім по-іншому: тим самим епітетом, яким він назвав свого попередника Джо Байдена: "вкрай деструктивний ідіот", ‒ зазначив Чемпіон.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube