Інтерв’ю з Катериною Харкiвською, науковицею у сфері досудового врегулювання конфліктів.

У сучасному бізнес-середовищі, де одна репутаційна втрата може звести нанівець багаторічні зусилля, конфлікти вимагають нових підходів. Дедалі більшої актуальності набувають стратегії досудового врегулювання, які дозволяють компаніям зберігати керованість, стабільність і партнерські відносини.

Про наукові підходи до врегулювання конфліктів та трансформацію корпоративної культури ми поговорили з Катериною Харкiвською — кандидаткою юридичних наук, дослідницею у сфері досудового вирішення спорів та засновницею Громадської організації «Центр дослідження проблем громадської безпеки».

— Чому бізнес дедалі частіше звертає увагу на досудове врегулювання конфліктів?
— Через зростання складності ринкових відносин і тиску часу компанії прагнуть уникати тривалих судових розглядів. Досудові інструменти забезпечують не лише оперативність, а й можливість зберігати довіру між сторонами. У цьому контексті підходи, засновані на діалозі, набувають системного значення для управління ризиками й підтримання репутації.

— Чим досудове врегулювання відрізняється від класичного судового процесу?
— Основна відмінність — у самій природі підходу: замість конфронтації — пошук компромісу. Досудове врегулювання передбачає активну участь сторін у процесі знаходження рішення, що задовольняє обох. Воно конфіденційне, що важливо для захисту комерційної таємниці або корпоративної репутації. Судовий процес, навпаки, базується на змагальності, має жорстко формалізовану процедуру та виносить рішення у відкритому доступі. Крім того, судова перемога не завжди гарантує збереження бізнесових відносин. У той час як досудове врегулювання дає шанс не лише залагодити конфлікт, а й вийти з нього з укріпленими позиціями.

— Яку роль відіграють наукові дослідження у цій сфері?
— Роль науки — у формуванні обґрунтованих стратегій. Ми аналізуємо природу конфліктів, типові сценарії їх розвитку, психологічні та правові чинники, які впливають на ефективність врегулювання. Це дозволяє пропонувати рішення, які не просто працюють, а інтегруються у корпоративну практику й сприяють її сталому розвитку.

— Чи завжди досудове врегулювання є ефективним?
— Ні, і це потрібно визнавати. Існують ситуації, коли сторони занадто поляризовані, або коли конфлікт уже перейшов у фазу публічного протистояння. Також не всі учасники готові до відкритого діалогу — іноді присутній страх втрати контролю чи демонстрації слабкості. В таких випадках досудове врегулювання може або не мати сенсу, або потребувати додаткових зусиль: залучення незалежного посередника, створення безпечного комунікативного простору, або попередньої підготовки сторін. Проте навіть якщо домовленості не досягнуто, процес підготовки до врегулювання часто змінює тональність конфлікту, відкриває можливості для майбутніх рішень і знижує рівень емоційної напруги. Це вже результат.

— Чи можна говорити про досудове врегулювання як про інструмент розвитку, а не лише вирішення суперечок?
— Однозначно так, і цей підхід стає все більш актуальним у сучасному бізнес-середовищі. Досудове врегулювання — це не просто реакція на конфлікт, а спосіб мислення, що дозволяє компаніям розвиватися більш усвідомлено та відповідально. Його застосування як стратегічного інструменту відкриває низку нових можливостей: починаючи з профілактики проблемних ситуацій через налагодження чіткої внутрішньої комунікації, і завершуючи підвищенням адаптивності організації до зовнішніх змін.

Компанії, які інтегрують досудове врегулювання в корпоративну культуру, зазвичай швидше реагують на сигнали напруги, краще вміють працювати з людським фактором і ризиками. Вони інвестують у підвищення переговорної компетентності співробітників, у розвиток внутрішніх систем підтримки та фасилітації — тобто не чекають «кризи», а формують середовище, де криза має менше шансів виникнути.

Крім того, такий підхід підвищує рівень довіри в команді, знижує плинність кадрів і сприяє прозорості управлінських рішень. Люди відчувають, що можуть бути почутими, що їхній голос має значення — і це, врешті-решт, перетворюється на конкурентну перевагу компанії.

У довгостроковій перспективі досудове врегулювання — це також інструмент інституційного розвитку. Бізнес, що активно застосовує такі практики, поступово впливає на ринкові стандарти: формує нову етику взаємодії, задає тон для партнерських відносин, розвиває професійні спільноти навколо мирного врегулювання.

Катерина Харкiвська — кандидатка юридичних наук, дослідниця у сфері досудового врегулювання конфліктів. Засновниця Громадської Організації «Центр дослідження проблем громадської безпеки». Працює над формуванням наукових та прикладних підходів до трансформації бізнес-комунікацій і корпоративного діалогу.

Олександр МИРОНЕНКО

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube