Уявіть собі: велетенський ігровий світ, створений процедурною генерацією — тисячі кілометрів ландшафтів, міст і підземель, наповнених загадками, ворогами і ресурсами. Як перевірити, чи цей світ справді працює, якщо не можна просто подивитися на нього? Саме це питання роками ставало каменем спотикання для розробників. І тут на сцену виходить Юлія Єрмолаєва — дослідниця, яка запропонувала радикально новий погляд на проблему.

Юлія — не просто науковиця. Вона поєднує глибокі теоретичні знання з практичним досвідом, експериментуючи з нейромережами і великими мовними моделями, аби зробити створення ігрових світів більш гнучким і надійним. Але найбільше її турбувало те, що стандартний підхід — візуальна перевірка світу — ставав дедалі неефективнішим і суб’єктивним. Перевірка величезних локацій вручну часто була неможливою або надто ресурсоємною, через що помилки виявлялися надто пізно — вже після тривалих робіт.

Зіткнувшись із цими викликами, Юлія запропонувала методику, яка відходить від традиційної візуальної оцінки на користь аналітики даних. Її система розглядає локації не як картинки, а як набори структурних характеристик — графів, патернів, розподілів і метрик, які об'єктивно відображають якість створеного світу.

Це означає, що замість перегляду кожної сцени вручну, можна автоматизувати процес перевірки: за допомогою логування, API та експорту даних система збирає інформацію про щільність ресурсів, прохідність локацій, наявність ізольованих зон, логічну послідовність квестів, баланс ворогів і продуктивність генерації. Так можна не лише виявляти технічні помилки, а й оцінювати ігрову логіку та баланс, не чекаючи на завершення візуалізації.

Серцем підходу Єрмолаєвої є детальний алгоритм дій, який охоплює весь цикл роботи — від підготовки проєкту і вибору релевантних метрик під жанр (будь то survival або RPG) до інтерпретації отриманих даних і формування звітів. Ці звіти можна інтегрувати у CI/CD процеси, що робить аналіз частиною щоденного продакшену великої команди.

Важливо, що методика працює не лише з природними ландшафтами, а й із міськими зонами, підземеллями, а також з розподілом ворогів і ресурсів. Наприклад, система може виявити «мертві зони» у місті — місця, де гравець не зможе просунутися, або перевірити баланс ворогів у певній області, що є критично для збереження ігрового інтересу.

Юлія відкрито визнає, що її підхід не замінить людського погляду на художність світу, атмосферу чи унікальний стиль. Проте вона впевнена, що поєднання аналітики з традиційним дизайном дасть найкращі результати. Вона бачить майбутнє, де бібліотека метрик розширюватиметься, а AI допомагатиме приймати складні рішення, синергія з великими мовними моделями допоможе діагностувати і виправляти проблеми на ранніх етапах.

У сучасній гейміндустрії, де масштаби проектів стрімко зростають, а роль ШІ стає все важливішою, методика Єрмолаєвої — це не просто нова технологія, а необхідність. Вона дозволяє економити час і ресурси, підвищувати якість продукту, робити процес розробки більш прозорим і контрольованим.

Історія Юлії — це історія про те, як інноваційний підхід може змінити правила гри, зробити творчість більш структурованою, а розробку — більш точною. Вона доводить, що поєднання науки, аналітики та креативу — це шлях до майбутнього цифрових світів.

Інна Стефанюк