Він не просто тренер. Він — архітектор відчуття власного тіла. Дмитро Безпамʼятний — український легкоатлет, рекордсмен країни на 400 метрів, а нині — фізіотерапевт, коуч з фізичної підготовки та засновник інноваційної методики Sensory Strength Training (SST). За його плечима — досвід роботи з національними збірними, спортивними академіями, міжнародними клубами й десятки наукових публікацій про зв’язок сенсорного сприйняття, руху і відновлення.

У цьому інтерв’ю ми говоримо про те, чому для тіла важливі не тільки сила і витривалість, а передусім — відчуття, рівновага та контакт із собою.

— Дмитре, що саме ви вкладаєте в поняття Sensory Strength Training?

SST — це система розвитку сенсорної сили. Не в класичному розумінні «мʼязової потужності», а сили як здатності тіла точно реагувати, адаптуватися до змін і зберігати баланс. Ми тренуємо не тільки м’язи, а перш за все — відчуття, зворотний зв’язок, тілесну присутність у моменті. Це основа довготривалого здоровʼя, стійкості та прогресу — як у спорті, так і в житті.

— Як виникла ця методика?

З мого власного досвіду. Травма зупинила спортивну кар’єру, але дала поштовх до нового шляху — дослідження руху, відновлення, тіла як системи. Я почав із фізіотерапії, практики в клініках, роботи з професійними атлетами. Згодом зрозумів, що всього цього недостатньо без урахування сенсорного компонента — здатності тіла відчувати, реагувати, перебудовуватись. Так з’явилась ідея SST — як платформи, що поєднує знання, науку і практику.

— Ви публікуєте наукові статті. Про що саме пишете?

Про вплив сенсорної сили на ефективність відновлення, координацію, рівновагу, адаптивність у дитячому та дорослому віці. Я описую кейси з практики — як змінюється тіло, коли ми вмикаємо чутливість замість сили, коли шукаємо внутрішню стійкість, а не зовнішній контроль. Моя мета — не просто тренувати, а пояснювати, як це працює. І наука тут — сильний інструмент.

— Як виглядає тренування в підході SST?

Кожне тренування — як діалог тіла з простором. Ми використовуємо нестабільні поверхні, мʼякі рухи, вправи на баланс, дихання, візуальні тригери. Завдання не в тому, щоб “пахати”, а в тому, щоб тіло навчилося відповідати, не перевантажуючи себе. Уявіть спортсмена, який не просто сильний, а відчуває, де він у просторі, як рухається його нога, як дихає — це зовсім інший рівень.

— Ви працюєте з атлетами, дітьми, звичайними людьми. SST підходить усім?

Так. Адже тіло — це універсальна система, але підхід до кожного залежить від його особливостей. З тенісистами я зосереджуюсь на реакціях і зміні опори, з плавцями — на диханні й торсі, з дітьми — використовую гру та координаційні завдання. SST — це не шаблонна програма, а система, що допомагає сформувати здорове й адаптивне тіло залежно від потреб людини.

— Що вам найбільше подобається у вашій роботі?

Момент, коли людина починає чути себе. Не просто виконувати вправу, а відчувати, як змінюється її хода, постава, дихання, як щезає біль. Це трансформація — внутрішня і зовнішня. І це не про спорт, а про свободу руху й життя без обмежень.

— Завершимо філософським: що таке сила для вас?

Сила — це контроль без напруги. Це гнучкість, здатність до відновлення, чіткість дії в моменті. І головне — це коли тіло не ламається, а адаптується. Бо справжня сила — тиха, точна і розумна.

Ольга ЯЦЮК

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube