«Чим мені подобаєтьсянаша влада із Донецька, так це своєючесністю, - продовжує він. - Вона, навіть,і не намагається робити вигляд, що любитьУкраїну і народ, який її утримує!»

А ось розповідь панаАнатолія про те як він отримував «Вітіну»тисячу:

«Райцент Сосниця, щона Чернігівщині, батьківщина кінорежисера О.П.Довженка, край зачарованої Десни. 8година ранку 2 липня, ощадбанк. Чергалюдей - осіб 30. Люди з сіл і райцентру.Зійшлися люди пораніше, але з малоюнадією, що зможуть отримати свою 1000 грн.Тиждень назад при відкритті банка грошейне виявилось, чекали до 11 години - везлиз Чернігова. Прийшов і я за померлогобатька отримати 500 грн. Швиденько всіподілились на дві черги і почали чекатисвою тисячу в руки. Мені уже за 50 і ядумав, що живу в цивілізованій країніз сучасним банківським обслуговуванням.Але те, що я побачив, перевернуло весьмій світоогляд. Окрім алюмінієвоїперегородки і щільно закритих пластиковихвікон нічого сучасного там помічено небуло.Час зупинився там ще років 20 тому. Втісному приміщенні зібралось до 40 осібв основному всім за 60 років. Про кондиціонертут ніколи мабуть і не чули, це ж нерайдержадміністрація чи податкова. Аіз сучасної технікі тільки компьютер,а все інше обладнання мабуть забулисписати ще при Союзі.

Те, що відбувалось вцьому, так званому, банку як знущаннямнад людьми по іншому назвати не можна.Черга рухалась спочатку зі швидкістью2 клієнта в годину, а потім дійшло до 1чоловіка в годину!Наприклад, я був вчерзі п'ятим. І рівно в 12 (через 3,5години)я дійшов до віконця. Але мені операторзаявив, що у неї обідня перерва до 13години.Це при тому, що банк працює безперерви. Я змусив оператора працюватиі далі - за це вона мені помстилася. Вонадвічі змушувала мене повторно робитикопії документів і обслуговувала мене50 хвилин. Кількість паперів, що менезмусили підписати, не вкладуються ні вякі рамки здорового глузду. Я підписаві якийсь договір і чомусь в одномуекземплярі, який потрібно було бпрочитати, але за браком часу і великоюкількістью знервованих людей, цьогозробити ніхто не міг. Можливо я тамвідрікаюсь от подальших виплат?

Рівно о 13 я отримав такзвані "гробові". А оператор такинаплював на людей і пішов на обід. Жіночказі сльозами на очах розповіла мені, щоїй придеться тепер пішки іти додому за14 км, бо автобуса уже не буде.

Хочеться звернутисьдо пана президента, бо він ініціаторцієї акції, і він відповідає за все щодіється в цій державі: "За що ви такзнущаєтесь над українцями, за що ви такнас принижуєте? Ви, як чесна людина,повинні вибачитись не переді мною імоїм покійним батьком-інвалідом війни,а перед тією жіночкою з села Кудрівка,що пішки несла вистраждані 500 грн 14 кмза померлу маму!»