ЄСПЛ за результатами розгляду відхилив групу скарг проти України від заявників, які наполягали на провині української влади у тому, що повітряний простір над зоною бойових дій не був закритий. 

Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться в опублікованому рішенні, інформує UAINFO.org. 

За результатами розгляду ЄСПЛ відхилив групу скарг проти України, поданих родичами трьох загиблих на борту MH17.

Посилаючись на ст. 2 ЄКПЛ, заявники наполягали, що українська влада не вжила необхідних заходів для захисту життя їхніх родичів, оскільки лише частково закрила повітряний простір над зоною бойових дій, хоча мала би знати про наявність у маріонеткових сил РФ типів озброєння, здатних уразити літак цивільної авіації на висоті понад 10 км. 

Заявники аргументували, що Україна мала би знати про це, виходячи з факту триваючого збройного конфлікту і знаючи про арсенал озброєння, який має Росія.

Суд не погодився з аргументами заявників про неможливість ефективно розглянути питання в українських судах, через що вони звернулися одразу до ЄСПЛ. Зокрема, суд зауважив, що українське законодавство передбачає можливість звернення до українських судів у тому числі іноземних громадян, а також вказав, що після Скнилівської трагедії Україна забезпечила ефективне розслідування подій і особи, визнані відповідальними, отримали вироки. 

Також суд зауважив, що паралельно з розслідуванням збиття MH17 як акту тероризму Україна того ж дня, 17 липня, ініціювала розслідування щодо авіаційної безпеки, яке потім делегували нідерландській Dutch Safety Board.

Судді зазначили, що "не можуть спекулювати", чи українські органи цивільної авіації знали або мали би знати про наявність ЗРК "Бук" у збройних формувань "ДНР" станом на 17 липня 2014 року; а також було б неправильно спекулювати, чи мала Україна знати, що розрахунок ЗРК не мав радара, щоб розібратися, яка ціль перед ними. 

Також нагадали, що розслідування у Гаазі щодо MH17 встановило, що ЗРК "Бук" приїхав на контрольовану бойовиками територію України з Росії лише пізно ввечері 16 липня. 

У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку, що питання мало би спершу розглядатися в Україні за українським законодавством перед зверненням до ЄСПЛ. Скаргу визнали неприйнятною на підставі того, що можливості у межах судової системи національного рівня ще не були вичерпані.