Зникнення зв’язку за допомогою "Старлінка" для російських окупантів створює величезну проблему

Про це в етері Громадського радіо розповів військовий експерт Павло Нарожний, передає UAINFO.org з посиланням на "Еспресо".

"Ну, по-перше, тут треба розуміти, які в них є альтернативи і саме для чого використовувалися Старлінки. Старлінк (Starlink) — це всі передові підрозділи, всі пункти спостереження, це робота майже всіх дронщиків. Чому так?

Тому що, зазвичай дронщики, як працюють? Вони зараз дуже сильно наблизилися до лінії зіткнення. Вони знаходяться там на відстані 3–6 кілометрів.

І їм для коригування своїх дій треба мати постійний і, найголовніше, широкосмуговий зв’язок із можливостю передачі відеострімів. А що може забезпечити такий зв’язок? Ну, в чому простота використання Старлінка? Вони виїжджають на позицію, виставляють свої антени для дронів і ставлять антену для зв’язку.

Антена "Старлінк» — це така квадратна антенка. Її не треба нікуди спрямовувати: її просто у відкритій ділянці розмістили, і все.

Вона, якщо там стара версія сама наводиться на небо, якщо нова версія, то вона просто дивиться вгору і працює. Ніяких там спеціальних налаштувань робити не треба — це дуже швидко все відбувається. І найголовніше, на неї ніяк не впливають засоби радіоелектронної боротьби, власні чи українські.

А зараз у них яка альтернатива? Це ставити радіобріджі, радіомости. Радіоміст — це спрямована антена, вона виглядає як супутникова антена, така кругла тарілка, в народі її називають. Але вона повинна бути дуже точно спрямована, і, найголовніше, вона повинна знаходитись на відкритій місцевості — її не можна нічим закривати. Тому що це буде впливати на зв’язок. Тобто, це значно демаскує цю позицію.

Друга альтернатива, яка в них є, — це геостаціонарні супутники, і для цього їм потрібна прямофокусна або офсетна "тарілка". Вона доволі великого розміру, це мінімум 60-70 см у діаметрі.

Знову-таки, дуже помітна, закривати нічим не можна, і, найголовніше, доволі складно налаштовується, і треба там із точністю в один градус спрямувати в конкретну точку в небі. І це означає те, що робота дронщика у них зараз дуже сильно ускладнена. Тобто, ми їх відкинули від лінії фронту на відстань приблизно 6–10 кілометрів, там, де вони можуть використовувати ці всі радіобриджі.

Це означає те, що дальність їхньої роботи значно впала. Тобто, вони не можуть вже дістати нас вглиб на 10–15 кілометрів, як вони раніше діставали. Тобто, зараз 5–7 кілометрів — це максимум. Їх результативність упала.

Щодо координації штурмових груп. Як це раніше відбувалося? Штурмовики йдуть, у них із собою радіостанції, і ними управляє офіцер, який передає команди конкретно цим штурмовикам і споглядає за їхніми діями з дронів.

Ну, дрони ми вже розібрали. Тобто, вже дальність роботи цих дронів упала. Тобто, це означає те, що їм керувати цими штурмовиками дуже важко.

А штурмовик без управління, який не знає, де знаходяться наші позиції, не знає, де наша лінія оборони, — його ефективність падає на порядок, якщо геть не в нуль падає. Тобто, без управління вони не спроможні наступати. І от цей весь комплекс цих всіх засобів, нестача зв’язку, падіння ефективності дронщиків, я більш ніж впевнений, що дуже сильно вплинуло на роботу росіян і підвищило ефективність і, найголовніше, безпеку наших підрозділів".