Двотижневе перемир’я з Іраном, про яке президент США Дональд Трамп оголосив 7 квітня після погроз «кінцем цивілізації», забезпечило йому проміжний тактичний успіх, але не вирішило жодної з фундаментальних проблем, які призвели до війни, пише The New York Times, передає NV, інформує UAINFO.org.

Видання констатує, що оголошене перемир’я з Іраном «може підживлювати віру Трампа в те, що тактика, яку він засвоїв у світі нерухомості Нью-Йорка — ігнорувати старі домовленості та висувати максималістські вимоги — працює і в геополітиці».

Адже трампівська тактика ескалації риторики «до астрономічного рівня» нині допомогла йому «знайти те, чого він шукав тижнями», пише NYT. Автор матеріалу називає «тактичною перемогою» досягнуту домовленість про припинення вогню, яка потенційно повинна хоча б тимчасово відновити потоки нафти, добрив та інших товарів через Ормузьку протоку та заспокоїти ринки, стурбовані ризиками рецесії через глобальний енергетичний шок.

Читайте також: Успішний успіх Трампа - це відкриття Ормузької протоки, яка й так була відкрита до початку війни, - Семиволос 

Та навіть якщо апокаліптичні залякування на адресу Ірану з боку Трампа спрацювали в короткочасній перспективі, фундаментальні розбіжності з Тегераном залишаються «такими ж гострими, як і в лютому», коли президент США розпочав цю війну, констатує NYT. Видання перераховує довгий перелік цих невирішених фундаментальних проблем та нагадує, що Іран зберіг режим, ядерний арсенал і контроль над Ормузькою протокою.

В Ірані досі править теократичний уряд, який спирається на жорстокі сили Корпусу вартових Ісламської революції. Під владою все того ж режиму, нехай і з новими очільниками, залишається залякане населення, яке додатково постраждало від ракетних ударів і бомбардувань. Непорушним залишився і ядерний потенціал Ірану, зокрема понад 400 кг збагаченого урану, ризик виробництва ядерної зброї з якого і став формальним casus belli, тобто приводом цієї війни.

Крім того, вона приголомшила союзників США у країнах Перської затоки, які побачили, наскільки вразливими для іранських ракет і безпілотників є скляні хмарочоси Дубая та опріснювальні заводи Кувейта, які роблять його найзаможніші райони придатними для життя. А різке зростання цін на газ і паливо ставить під сумнів обіцянки Трампа, що вони знову знизяться, щойно бойові дії припиняться, нагадує NYT.

Ще один наслідок війни — вона призвела до розколу політичної бази Трампа, колишні прихильники якого тепер звинувачують президента та його команду, починаючи з віцепрезидента Джей Ді Венса, у порушенні їхньої обіцянки не втягувати Америку у війни на Близькому Сході та деінде у світі.

Натомість Іран продемонстрував, що може витримати близько 13 000 точних ударів і все одно вести асиметричну війну, перекриваючи постачання нафти та здійснюючи кібератаки американської інфраструктури.

Тож тепер, попри оголошене перемир’я, перед Трампом стоять ще складніші завдання: не лише досягти більш тривалого врегулювання війни, але й довести Сполученим Штатам та всьому світу, що вона взагалі була варта такої запеклої боротьби. Для цього Трампу доведеться продемонструвати, що він позбавив Іран контролю над Ормузькою затокою та шансів будь-коли створити ядерну зброю, підкреслює NYT.

Однак попередні іранські умови угоди поки що аж ніяк цього не демонструють. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі написав, що судноплавство через Ормузьку протоку відновиться, але під контролем збройних сил Ірану, які визначатимуть, хто й коли проходитиме цим водним шляхом.

Читайте також: «Кінець цивілізації» відкладається: Трамп оголосив про двотижневе перемир’я між США та Іраном

«Іран продовжує утримувати контроль над протокою, чого не було до війни», — цитує NYT Річарда Фонтейна, виконавчого директора вашингтонського аналітичного центру Center for a New American Security. «Мені важко повірити, що Сполучені Штати та світ можуть змиритися з ситуацією, в якій Іран продовжує невизначено довго контролювати ключовий енергетичний шлях. Це був би суттєво гірший результат, ніж той, що існував до війни», — додав Фонтейн.

Такою може бути й остаточна угода, застерігає NYT. Чотири тижні тому Трамп вимагав від Ірану «беззастережної капітуляції», заявляючи, що він сам визначить, коли ця країна буде повністю переможена. Натомість 7 квітня президент США фактично погодився базувати наступні два тижні переговорів на тому 10-пунктному плані, який Іран представив пакистанцям. Трамп назвав його «прийнятною основою для переговорів».

«Ви бачили план Ірану? — озвучив риторичне запитання Фонтейн. — Він нагадує список побажань Тегерана ще до війни, закликаючи до глобального визнання права Ірану збагачувати уран, виведення всіх американських військ з регіону та скасування економічних санкцій. А ще він передбачає виплату Ірану репарацій за збитки, завдані під час війни».

Звичайно, це лише відправна точка для переговорів, нагадує NYT. Однак розрив між баченням Ірану та США щодо остаточної мирної угоди настільки великий, що на його подолання можуть піти роки, а не два тижні, попереджає видання. Адміністрації Барака Обами навіть у мирний час знадобилося два з половиною роки, щоб домовитися про ядерну угоду 2015 року, з якої Трамп вийшом у 2018-му. Тепер же йому доведеться вести переговори під загрозою можливого відновлення воєнних дій.

Якщо президенту США не вдасться забезпечити вивезення з країни понад 400 кг збагаченого до 60% урану разом зі значно більшою кількістю менш збагаченого ядерного палива, він досягне у своїй війні вартістю мільярди доларів ще менше, ніж Обама досяг 11 років тому. Адже тоді Іран вивів з країни 97% своїх ядерних арсеналів, нагадує NYT.

«Є ймовірність, що це закінчиться тим, що США та світ опиняться в гіршому становищі, ніж було спочатку [до операції проти Ірану]», — резюмує Фонтейн.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube