Переліт із Нью-Йорка до Лос-Анджелеса зазвичай викреслює з життя шість годин, які ми витрачаємо на очікування, турбулентність та споглядання хмар, пише NV, інформує UAINFO.org. 

Ідея подолати цю ж відстань за 15 хвилин — серйозна інженерна ставка на гіперзвук. Це технологія, здатна перекроїти світову логістику та медицину катастроф, але на шляху до неї стоїть фізика, яку досі не вдалося повністю приборкати.

Проблема не в тому, щоб розігнатися. Наші винищувачі та легендарний «Конкорд» давно освоїли надзвукові режими, рухаючись у два-три рази швидше за звук. Але гіперзвуковий поріг починається з позначки Мах 5.

На таких обертах повітря перестає бути просто середовищем, через яке летить апарат. Воно перетворюється на розпечений прес, що стискається перед носом літака і розігріває обшивку до божевільних 1900 градусів за Цельсієм. Це температура, при якій більшість авіаційних сплавів перетворюються на пластилін, а електроніка просто вигорає, пише Іnteresting Еngineering.

Звичайні реактивні двигуни тут безпорадні, бо вони звикли «ковтати» повітря, попередньо його сповільнюючи. Гіперзвук такого не пробачає. Вченим довелося винайти скрамджети — двигуни, де паливо горить у потоці, який мчить через камеру швидше за кулю. Це все одно що намагатися розпалити й утримати вогнище під час урагану. Останнім часом розробники дивляться в бік детонаційних двигунів, намагаючись перетворити серію контрольованих вибухів на стабільну тягу, але втримати цей процес у вузді на колосальній швидкості неймовірно важко.

Матеріалознавство в цій гонці опинилося в глухому куті. Конструкція має бути надміцною, щоб витримати тиск, і водночас невагомою. Проблема в тому, що надійні сплави зазвичай занадто важкі, а кожен зайвий грам вимагає більше палива, що тягне за собою ланцюгову реакцію ускладнень. Більше палива — більше ваги — нижча швидкість. До того ж, накопичений тепловий стрес у структурі літака може призвести до раптового руйнування всього апарата прямо в повітрі.

Тестувати такі системи на Землі — ще той квест. Класичні аеродинамічні труби просто не здатні видати комбінацію таких температур, тиску та швидкостей одночасно. Навіть найсучасніші лабораторії, як-от HiHYPER у Флориді, фіксують лише короткі миттєвості того, що відбувається з металом та повітрям на Маху 5. Інженерам доводиться покладатися на комп’ютерне моделювання, але симуляція — це лише припущення, яке потребує перевірки реальним польотом.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube