Скажіть чесно, вам ніколи не приходило в голову зжувати пучок листя з ревеню чи приготувати зелену картоплину? Рослини, які ми вважаємо абсолютно їстівними, насправді нашпиговані хімікатами, здатними звалити з ніг дорослу людину. 

Те, що ми сьогодні спокійно купуємо в супермаркеті — це результат тисячолітнього відбору, де пращури методом спроб і помилок (часто смертельних) відокремлювали обід від отрути, пишуть науковці, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Взагалі, без рослинного світу нам гаплик — звідки ще брати вуглеводи з пшениці чи вітаміни з овочів? Але самі рослини ростуть на світлі не для того, щоб стати чиїмось гарніром. Вони — справжні хімічні заводи. Щоб їх не зжерли комахи чи дикі тварини, флора мільйонами років вигадувала свої захисні сполуки. Взяти хоча б тютюн: його знаменитий нікотин — це не розвага для курців, а природний алкалоїд, який рослина виділяє, щоб труїти шкідників.

Тільки в Австралії росте понад тисяча видів диких та завезених рослин, які за певних умов можуть відправити на той світ і людину, і худобу. Але тут у гру вступає головне правило токсикології: «усе є отрута, і нічого не позбавлено отруйності; одна лише доза робить речовину непомітною». Кухонна сіль теж є на кожному столі, але з'їжте її забагато — і організм відмовить.

Читайте також: Що споживали люди тисячі років тому: кістки допомогли археологам знайти відповідь

Те саме з картоплею. Зелені плями на ній — це глікоалкалоїди. Якщо бахнути їх у великій кількості, отримаєте класичний букет: блювоту, дику гарячку та діарею. А в листі ревеню ховаються оксалати — теж малоприємна штука, яка б'є по нирках, якщо переборщити з порцією.

Первісні люди розгадували ці ребуси роками. Наприклад, у Південній Америці тубільці якось примудрилися одомашнити маніок. Його коріння та листя за замовчуванням забиті ціанідом. Щоб не склеїти ласти, індіанці вигадали цілу систему вимивання та вичавлювання отрути.

Схожі фокуси прокручували корінні народи на півночі Австралії. Вони брали насіння цикадових рослин, яке в сирому вигляді є чистим токсином, і довго вимочували його в проточній воді, перетирали та випікали. Ці знання ставали частиною культури, релігії та передавалися нащадкам як головний лайфхак для виживання.

Сьогодні ми робимо те саме, просто не замислюємося. Звичайна сира квасоля містить небезпечний токсин фітогемаглютинін. З'їжте жменю недоварених бобів — і шлунок заблокує наглухо. Але варто їх замочити на ніч і добре прокип’ятити, як отрута руйнується.

Читайте також: Занепад неоліту: вчені знайшли докази масового вимирання населення 5000 років тому

Інший шлях — ферментація. Коли ми квасимо сою, мікроби розщеплюють шкідливі фітати та інгібітори трипсину. Складна хімія рослини міняється, і їжа стає безпечною для травлення.

Іноді традиційної кухні мало, і тоді до справи підключається сучасна наука. Яскравий приклад — кінські боби (фава). Для фермерів, зокрема в тій же Австралії, це супервигідна культура, яка тримає баланс азоту в ґрунті й дорого коштує на ринку.

Але є нюанс. Ці боби природно містять дві речовини — віцин та конвіцин. Звичайній людині від них нічого не буде. Але у світі є мільйони людей із генетичною аномалією — дефіцитом ферменту Г6ПД. Якщо така людина з'їсть жменю бобів, у неї почнеться фавізм. Це моторошний стан, коли еритроцити в крові починають стрімко розпадатися на шматки, що може призвести до смерті.

Замість того, щоб викинути перспективну культуру на смітник, біологи залізли в генетику рослини. Вони вивели нові сорти фави з критично низьким вмістом віцину. Фермери вже щосили засівають цими новинками свої поля під час сівозміни.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube