79 рік нашої ери. Везувій вивергається, ховаючи під шарами попелу та пірокластичних відкладень римські міста Помпеї та Геркуланум. Більшість мешканців намагалася втекти. Молодий чоловік залишився — він лежав у ліжку, можливо, застигнутий зненацька під час відпочинку. Саме ця обставина зберегла його мозок у спосіб, який важко уявити навіть сьогодні.

Два тисячоліття потому вчені дослідили його череп і виявили всередині чорну склоподібну речовину. Дослідники стверджують, що це скам’яніла мозкова тканина, яку перетворив на скло інтенсивний жар виверження. Мозок людини буквально заскленів, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.

Останки молодого чоловіка знайшли в Геркуланумі — в будівлі Collegium Augustalium, де він, імовірно, служив охоронцем. Він лежав обличчям донизу на дерев’яному ліжку. У його черепі та хребті містилися фрагменти таємничого склоподібного матеріалу. Команда вулканолога Гвідо Джордано з Римського університету Тре встановила: тканина була нагріта щонайменше до 510 градусів Цельсія, а потім стрімко охолола.

Скло рідко утворюється з органічних матеріалів. Для цього потрібне надзвичайно швидке охолодження рідини — настільки швидке, що молекули застигають у жорстку структуру, яка не є ні кристалом, ні рідиною. Вулканічне скло — обсидіан — утворюється саме так, коли лава миттєво контактує з водою. Але те, що подібне може трапитися з людським мозком, здавалося майже неможливим.

Пірокластичні потоки, які поховали Геркуланум, самі по собі не могли спричинити таку трансформацію — їхня температура сягала лише близько 465 градусів, і охолоджувалися вони надто повільно. Дослідник Джордано та його колеги вказують на іншу, ще смертоноснішу силу: розпечену хмару попелу.

На відміну від пірокластичних потоків, що стеляться землею, попелові хмари піднімаються в повітря і здатні розсіюватися за лічені секунди. Саме така хмара, температура якої перевищувала 510 градусів, за версією дослідників, накрила Геркуланум миттєво — вбиваючи людей одразу. Мозок чоловіка розплавився від жару, а коли хмара розсіялася і настало стрімке охолодження — застиг склом.

Череп і хребет, очевидно, захистили мозок від повного руйнування, дозволивши фрагментам скла зберегтися. Це також узгоджується з дослідженням 2023 року, яке реконструювало загибель Геркуланума: місто спочатку вдарила коротка, але надзвичайно гаряча попелова хвиля — і лише потім його поховали повільніші пірокластичні потоки.

Втім, не всі науковці переконані. Александра Мортон-Гейворд, судово-медичний антрополог з Оксфорда, сумнівається, що склоподібна речовина справді є мозковою тканиною. Органічні тканини, які переважно складаються з води, перетворюються на скло лише за надзвичайно швидкого охолодження до вкрай низьких температур — як у методах кріозбереження, що застосовуються в сучасній науці. Інші фахівці також закликають до обережності: ідентифікацію матеріалу як мозкової тканини варто підтвердити незалежними дослідженнями.

Джордано, однак, наполягає на своїй позиції. Попередні дослідження виявили в склі збережені нейрони та білки, що підтверджує його органічне походження. Для молодого чоловіка, який залишився у своїй кімнаті, останні миті були і трагічними, і, у певному сенсі, неймовірними. Його мозок, застиглий склом, досі розповідає історію про вогонь, попіл і крихкість людського життя в тіні вулкана.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube