Наразі, залежно від методики підрахунку, з ладу виведено від чверті до понад 40% потужностей.

«За даними Kpler, обсяг переробки в червні впав до 4,1 млн барелів на добу з приблизно 5,4 млн, які трималися на початку 2025 року. Це найнижчий рівень із 2009 року... А вже до середини липня Kpler зафіксувала подальше падіння — приблизно до 3,8 млн барелів на добу, що є найнижчим рівнем за більш ніж два десятиліття», — пише автор.

Читайте також: Паливна криза в Росії: у Reuters розповіли, чому бензин завозять до Москви, а регіони та Крим залишаються ні з чим

60% — точка неповернення

Чому саме цей рівень? Для цього варто оцінити, який обсяг втрат Росія може компенсувати за рахунок своїх сусідів.

«Внутрішнє споживання Росії становить близько 180 млн тонн нафтопродуктів на рік. Білорусь і Казахстан разом здатні поставити в Росію обсяг, що покриває приблизно 10% потреб. Китай і Монголія власним виробництвом дефіциту не компенсують, оскільки мають значне внутрішнє споживання», — зазначає автор.

Іншими словами, зовнішні джерела фізично не здатні перекрити дефіцит такого масштабу.

Читайте також: У РФ за паливну кризу взялись чаклуни та маги, - розвідка

Який дефіцит є критичним

Тут варто подивитися, на що витрачається пальне всередині країни. Власна переробка покриває близько 90% внутрішнього попиту на бензин, дизельне пальне та авіаційний гас. Бензину Росія споживає приблизно 0,8 млн барелів на добу, і він майже повністю використовується приватним та пасажирським транспортом. Дизельного пального потрібно близько 0,6 млн барелів на добу, і саме воно забезпечує роботу економіки, адже використовується у вантажних перевезеннях, автобусних парках, сільському господарстві та армії. Авіаційний гас забезпечує роботу авіації.

«Будь-який збій у переробці одразу б'є по кількох критично важливих секторах, а не лише по автозаправках. Улітку навантаження зростає через потреби збиральної кампанії, а війна підтримує високий військовий попит на дизельне пальне. Тобто дефіцит, що виникає внаслідок втрати 60% потужностей, означає не просто подорожчання пального на АЗС, а фактичний параліч логістики, сільського господарства та фронтового постачання одночасно», — констатує автор.