Сьогоднішнє засідання Печерського суду було коротким. Суддя швиденько зачитала свій вирок: задовольнила позов Литвина проти мене.

Визнала, що у Литвина є честь, гідність і ділова репутація.

Визнала, що цим своїм блогом я завдав шкоди честі, гідності і діловій репутації Литвина.

Я того не визнаю і ніколи не визнаю.

Бо Литвину нема чого захищати в суді – нема предмету захисту: ні честі, ні гідності, ні ділової репутації Литвин не має.

Хто такий Литвин?

Полковник СБУ, який ніколи в СБУ не служив.

Учасник бойових дій, який ніде і ніколи не воював.

Академік, який нічим, крім плагіату (крадіжки чужих ідей і думок) світовій науці не відомий.

Політичний флюгер, який комфортно уживається на державній дачі в Кончі Заспі, поряд із Кучмою, Азаровим і Ющенком.

До того ж сплачує лише половину комунальних витрат, який же він бідний:)

Той суд так само може визнати, що не Литвин, а я маю відношення до справи про вбивство Георгія Гонгадзе.

Що не Литвин, а я підгодовую собі округ на Житомирщині, в обсязі 95 мільйонів бюджетних (народних) коштів.

Що завгодно може визнати їхній Печерський суд.

Я того – не визнаю. Думаю, Ви також.

Тож далі, на ближчу перспективу – апеляція.

На дальшу – люстрація в судах, починаючи з Печерського. І радикальні зміни судової і правоохоронної системи.

 Анатолій ГРИЦЕНКО