Минулого тижня прочитав про запровадження Сергієм Тигіпко інституту соціальних дільничних. Ідея, за своєю суттю непогана, але ж ми усі розуміємо, що у такий спосіб влада намагається сформувати мережу агітаторів ПР і все це за кошти платників податків.
 
Однак, це квіточки, ягідкою є інші «соціальні дільничні» влади - митниця та податкова. Янукович «задрав» їх план аж на четверть, майже на 15 мільярдів гривень. Доки митники виконують план, а імпортери констатують, що український економічний кордон просто «кошмарите» від регуляторної політики Банкової. Митниця залишається єдиним доступним резервом для «соціального покращення». Боротьбу з корупцією, розкуркулення хабарників з мільйонами доларів у сейфах - відкладено. Уряд йде за живими грошима на кордон, на «велику дорогу». Результатом буде черговий виток гіперкорупції, контрабанди, ріст цін та криміналізація бізнесу.
 
Цікаво, що забезпечення соціальних дотацій буде здійснюватися не через зростання економіки, а у спосіб, природній для тоталітарної економіки - регулювання та ручне управління «базою омитнення» товарних потоків з-за кордону. Тобто, якщо ви захочете ввести товар в Україну, ви маєте погодитись з правилами гри, за якими саме митник вам вкаже ціну на ваш товар. Першими відреагували китайські експортери. Вони враховують українську специфіку та «малюють» калькуляції зручні для імпортера. Більше того, дозволяють останнім самостійно складати такі документи, підписуючи «що завгодно». Так ціна занижується в півтора-два рази.
 
Влада прикривається змінами до митного кодексу та начебто лібералізацією. Митний тоталітаризм викривається через низку спостережень. Перше, надходження від бюджету випереджає приріст імпорту. Таким чином, помітна дія «невидимої руки Януковича» на кордонах держави, руки яка все сильніше стискає «горло імпортерів», а не впорядковує правила гри. Друге, на цьому фоні рекордно впала кількість скарг на митників - аж на 70%. Це не дія ліберального кодексу, а неформальна заборона скаржитися, інакше сміливці просто застигнуть на кордоні або добряче переплатять у бюджет. Наступна «новела» - право на пост-аудит протягом наступних трьох років. У митників тут знайшлися природні союзники - податківці. Все контролюється в он-лайн режимі. Як тільки останні відстежать різницю між задекларованою ціною на кордоні і ціною на ринку, до вас приїде команда аудиторів. Якщо б система справді принесла реальну лібералізацію, то така норма була б логічною. Однак, самі розумієте, це робиться зовсім з іншою метою: для контролю над імпортерами і ручного управління. У Грузії, наприклад дві ставки і справді ліберальна митна система. Коли ці новації запроваджувалися миттєвого ефекту не сталося, бюджет якийсь час чекав на відгук економіки, потім все стало на свої місця.
 

Аби отримати конкретну лібералізацію необхідно впорядкувати валютне регулювання, оптимізувати перелік документі для підтвердження митної вартості, привести до порядку практику витребування додаткових документів у імпортера, навести лад у окремих митних режимах і механізмі адміністративних стягнень за порушення митного законодавства. Сьогодні ж звичайні митні інспектори знаходяться у статусі грецьких богів: вони фактично вирішують яка має бути ціна. От і результат: Іванов - бог шоколаду, Петров - бог памперсів, Сидоров - бог кави та чаю. І головне, без антикорупційної революції у митній системі, ми приречені на ініціативи-пустунки та подальше поглиблення «покращення».

Владимир ИВАНОВ