Мозок наших співгромадянпісля колісниченко-ківаловського законурозігрівся вкрай, ледь не до почервоніння.Особливо він розпалився у нині призабутоїконкурентки Колісниченка в захистіправ ображених росіян Наталі Вітренко.Її сайт провів дуже показове опитуваннячитачів, з’ясовуючи «чи дозволитьнасильницька українізаціяросійсько-культурного населення Україниоб’єднати країну?

Гадаю, після ознайомленняз результатами володарку сайта заціпило.Уявіть собі, 83% опитаних відповіли «так»,лише 16% – «ні» і 1% вагався з відповіддю.Вона, мабуть, подумала, що на її сайтчастенько походжають якісь тягнибоківці,що марять тим, як усіх москалів повіситина гілляку.

Відкрию таємницю:результат, згідно з яким більшістьсхвалила насильницьку українізацію,забезпечила група фейсбуківськихактивістів за ініціативи керівникасайта «Дурдом» Романа Шрайка. Вирішилив такий собі прикольний спосіб відгукнутисяна постановку запитання, маразматичністьякого помітна неозброєним оком кожнійадекватній людині.

Але керівники сайта Вітренко вийшли зі скрутного становища,як досвідчені наперсточники. Вонибанально замінили результати опитування.Внаслідок їхніх маніпуляцій 83% відповіли«ні».

Крім веселощів, учасникипроекту ламали собі голову над тим, колиж це і де Вітренко так зґвалтувалиукраїнізатори, що вона носить це в собіяк родову травму? Де і коли, з’ясуватине вдалося, але дійшли спільного висновку,не інакше як українізація відбулася вякийсь особливо збоченій формі.

Словом, стало зрозуміло,що навіть після ухвалення закону «русскіймір» не вгамується. Адже розбушувалисятакож інші однодумці товаришки Вітренко.Скажімо, галасливий блогер ОлександрЧаленко у своєму блозі та на FB звинувативкореспондента російської «Новой газеты»в Україні Ольгу Мусафірову у зраді. Вінназивав її дурепою, приправивши цекількома матами, закликав однодумціввлаштувати їй повний ігнор, пропонуваввимагати від неї, щоб та відмовиласяписати російською мовою. Це сталосяпісля того, як кореспондентка заявилапублічно, що її права як російськомовноїгромадянки України не утискають і вонане потребує захисту від Ківалова і Колісниченка, які знову розколюютькраїну своєю законотворчою ініціативою.

Взагалі-то Чаленко –неординарна постать, такий собі АнатолійВасерман донецького-київського розливу.Він стверджує, що української нації неіснує, але водночас наголошує, що триваєвійна між українською і російськоюУкраїнами. На нього не варто було бзвертати уваги: балакає собі людинащось кумедне, то й нехай. Але він цікавийтим, що ретранслює думки представниківв Україні «русского міра». Інакше кажучи,що у Володимира Корнілова на думці, тев Чаленка на язиці. І ні для кого несекрет, що ці добродії озвучують ідеї,до яких схвально ставляться в Кремлі.

Згадана чаленківськаповедінка свідчить про те, що «русскіймір» в Україні вирішив відгравати рольєдиного захисника інтересів «русскіхлюдей». А якщо «русскіє люді» не потребуютьзахисту, то отримають в пику. Наразіпринаймні не буквально.

Так само Чаленко з матомі хамськими вигуками накинувся нагромадянку Росії, заступницю головногоредактора газети «Коммерсантъ-Украина»Аглаю Топорову після того, як вонанадрукувала статтю на темуколісниченко-ківаловського закону,котра Чаленкові не сподобалася.

На відміну від Мусафірової,Топорова не стала мовчати і повідомилаЧаленкові, що той аж ніяк не пов'язанийз російською культурою і є типовимхохлом-зрадником. Можна навіть припустити,що вона мала на увазі те, що Чаленкозрадив Україну.

На перший погляд, хайби собі русскомірці розбиралися міжсобою у своєму вузькому колі, бо їх надтомало. Та й навіть російськомовні громадяниУкраїни не сприймають плоди їхньогорозумування всерйоз. Але їхня активністьі галасливість доводить, що і післяймовірного ухвалення закону вони невгамуються. Галасуватимуть з приводунадання статусу другої державної мовиросійській. А якщо досягнуть цього, топорушуватимуть питання про те, щобросійська була єдиною державною.

А ще вони разом із кумомПутіна Віктором Медведчуком взялисяпропагувати ідею федералізації. Мовляв,відфедералізуємо Україну – і буде всімщастя. Зрозуміло, що без реальнихекономічних реформ, без подоланнякорупції, реформи правоохоронної ісудової систем ніяка федералізація намне допоможе. Однак той самий Чаленкорегулярно балакає про високу місію –розчленувати Україну. Отож відфедералізації вони хочуть не покращанняжиття, а ослаблення країни з метоюрозподілу її землі. І докладатимутьшалених зусиль у цьому напрямі.

Зрозуміло, що ці ідеїпроштовхнути на законодавчому рівніможна буде, застосувавши грубу силу абовдавшись до шахрайства, позаяк жоденпритомний парламент цю нісенітницюніколи не проголосує. Але у співавторавідомого законопроекту Вадима Колісниченка вже є досвід того, як розвести опонентів,як телят. Тож що його уміння ще станутьу пригоді.

До речі, новина. ВадимКолісниченко заявив, що він підготуєзаконопроект про відповідальність занасильницьку українізацію. За йогословами, у разі схвалення його пропозиціїнасильники-українізатори будуть покараніпозбавленням волі на термін від двохдо п’яти років. У випадку насильницькоїукраїнізації у збоченій формі зловмисникусвітитиме десять років за ґратами.

Перед тим, як згадатипро цю новину в статті, я запустив її уFB. Було десь із 30 відгуків. Хтосьсумнівався, а хтось обурювався. Алежоден твердо не сказав: такого не можебути. Просто ми вже переконалися: немаєтакого маразму, до якого б не вдаласяця влада. Для того, щоб наголосити нацьому, я і вигадав цю новину.

Опублікував і боюся,що «рускій мір» візьме її на озброєння.

Юрий ЛУКАНОВ