5-го серпня минув рікяк заарештували Юлю. Я вирішив написатипро це сьогодні, бо 5-го публікацій зцього приводу було достатньо.

Я дужедобре пам,ятаю той день, 5-те серпня2011-го року, оскільки в момент виголошенняпродажним суддею Кірєєвим рішення провзяття Юлі під варту перебував уПечерському суді.

Ніяких криків,сліз відчаю, опротестувань, заперечень.Абсолютний спокій, світлий погляд талегка іронічна усмішка на її обличчі.Тимошенко знала, і я переконаний, щоочікувала цього арешту, саме в тойдень.

Гадаю, що ніхто не сумніваєтьсяу тому, що вона без жодних проблем моглапокинути Україну напередодні арешту.Перепон для цього не існувало. Більштого, я точно знаю, що такі пропозиціїлунали від урядів багатьох найрозвинутішихдемократичних країн світу. Здавалосьби, що тобі треба, сховалася за дипломатичнимпредставництвом, виїхала, отрималаполітичний притулок і керуй собіопозицією з-за кордону, аж до перемоги.Але ні. Не виїхала, не злякалася, несховалася. Залишилася тут, в Україні,знаючи, що буде заарештована в часстановлення тотальної диктатурикриміналу і прокурорсько-суддівськогосвавілля. І це її свідома жертва.

Знаєте,Юлю можна любити або не любити. До неїможна по-різному ставитись як дополітичного діяча. Можна по-різномусприймати здійснені нею кроки під часперебування в керівництві країною.Неможливо подобатись усім, і це нормально.Адже всі ми різні - скільки людей стількидумок. Але не можна сумніватись унадзвичайній мужності, незламності тагромадянській гідності цієї тендітної,але дуже сильної і впевненої у своїхпринципах жінки. Жінки-політика,жінки-матері, жінки-лідера. Переконаний,що так вважають не тільки прихильники,а й відверті опоненти Тимошенко. Аджетакі особистості як Юля, з усіма своїмидостоїнствами і недоліками, входять вісторію назавжди і народжуються раз насто років. Напевно ви зі мною погодитесь,що Юля - це вже символ, ціла епоха в нашійновітній історії.

Взагалі, періодНезалежності України для багатьох людейабсолютно логічно поділився на новіетапи. На етап "становлення незалежності",етап «кучмізму», етап «до і післяПомаранчевої революції» і от зараз, наетап «до та після арешту Юлії Тимошенко».

Щож очікувати далі? На жаль, оптимізмумало. Хоча, я свято вірю в те, що Юля будена волі. Раніше чи пізніше, обов,язково.

Азараз для мене ситуація виглядає так.Гадаю, що у «газовій справі» Тимошенковиправдають. Режим може зробити цезадля спроби збереження, хоч якогось,свого реноме у міжнародному співтоваристві.Звичайно, врятувати репутацію Януковичуце вже не допоможе, але якийсь прецедентбуде створено. Вони прекрасно розуміють,що ганебний сфальсифікований «газовий»вирок вже давно є очевидним проявомполітичних репресій і боротьби протиінакомислення для всього цивілізованогосвіту. Тимошенко сприймається виключнояк політв,язень, лідер українськоїопозиції, що піддається тортурам ізнущанням.

Натомість, уже найближчимчасом, можливо 14-го серпня, можливо пізніше, Юлі оголосять інше рішення,вже по справі ЄЕСУ. Не маю сумнівів, щохарківські «кірєєви-фролово-микитенки»оберуть для неї запобіжний захід увигляді тримання під вартою. Власне,зроблено це буде таким чином, щоб міжможливим виправданням у «газовій справі»та новим арештом Юля жодного дня неперебувала на волі. Ну а там і дозвинувачень у вбивстві Щербаня, ДжонаКеннеді, Мартіна Лютера Кінга або, йвзагалі, Анвара Садата теж не далеко.Бо за логікою Януковича неважливо вчому звинувачують Тимошенко, хоч вчаклунстві, аби сиділа. Немає таємниціу тому, що влада прагнула б і фізичногознищення лідера опозиції, тільки б незаважала, тільки б не збурюуваласуспільство. Адже, вона, навіть загратами, лякає Януковича добезумства.

Звичайно, я коротковисловлюю своє особисте припущення(деталізація аргументів надзвичайноширока, все у блог не вмістиш). І я хочусподіватися, щоб мій прогноз бувпомилковим і трапилось диво. Але в нашійкраїні, на жаль, чудес не буває. Хібащо...

Виникає питання, а що ж робити?Як визволити Юлю? Як врятувати Українувід цілковитої і остаточної окупаціїкримінально-олігархічним режимом?...

Намій погляд, вихід з ситуації є. Водночас,він і простий, і складний. Переконаний,братва, що засіла на Печерських пагорбахрозуміє тільки одну мову - мову сили.Саме тому, я переконаний, що, і ЮлюТимошенко, і Юру Луценка, і всю Українуможуть звільнити 100 000 (сто тисяч) справжніхукраїнських патріотів, що вийдуть разомна Майдани проти диктатури, протикримінального режиму Януковича. Жоденспецназівець чи «беркуток» не ризикневиступити проти такої кількості людей,жоден міністр МВС не віддасть наказ наштурм. Вже через два-три дні ці сто тисячпереростуть в двісті, триста, мільйон.В цьому жодних сумнівів. От тодіцивілізований світ реально натисне, оттоді усі можливі санкції до очільниківрежиму негайно введуть, от тоді Януковичзламається. Політв,язнів звільнять.Власне, тоді правлячий режим будеподолано, а Янукович буде відстороненийвід влади.

Інших варіантів, особистоя, не бачу. Поки що.

Хтось спитає, ачому не виходять зараз, а чому не вийшлираніше? Запитання цілком логічне.Відповідь проста і відома. Головнапроблема - зневіра людей. І це справжнябіда нашого часу. На жаль, наше суспільствозахворіло інертністю. І це не провиналюдей. Це провина, в першу чергу, всіхукраїнських політиків, що довели їх достану абсолютного «пофігізму». Але, прицьому, скажіть мені, невже хтосьсумнівається, що в Україні є критичнамаса у 100 000 громадян, що готові вийти наборотьбу проти режиму Януковича? І заЮлю, і за Україну, і за своє майбутнє.Звичайно є, їх десятки мільйонів. Просто,наразі, суспільство потребує лікування,в певному розумінні. Крім того, потрібнілідери за якими підуть. Отже, все, щозалишається - це правильно пояснити іорганізувати. Зачекаємо. Я переконаний,що це станеться, рано чи пізно, навітьнеочікувано для багатьох. Звичайно, вжепісля жовтня-2012.

А поки готуємосьдо виборів і сподіваємось на достойнийрезультат. А його потрібно буде не тількиотримати, а й захистити. Сьогодні, окрімОО «Батьківщина» та ВО «Свобода», вУкраїні справжньої опозиції нема. Томумаємо бути разом, маємо єднатися, маємоборотися. Подобається це комусь чи ні,але реальною політичною альтернативоюЯнуковичу в Україні залишається тількиЮлія Тимошенко. Інший «той хлопець» щене народився. Значить потрібно докластимаксимум зусиль, щоб витягти Юлю з-заграт. Адже, незабаром вибори президента,час швидко пролетить. І на мій погляд, Тимошенко повинна взяти у них активнуучасть. Зрештою, вибори президентаможуть відбутися і достроково, зурахуванням тих обставин про які язазначив вище, а також у разі перемогиопозиції на виборах-2012.

P.S.Після оприлюдненнясписків Об,єднаної опозиції телефонуютьзнайомі журналісти, багато людей пишутьлисти на пошту та у ФБ з проханнямпрокоментувати (пояснити), що відбулося.Всіх цікавить, чому одні там є, а когосьнема.

По-перше, свою особистуточку зору стосовно своєї неучасті увиборах, а також складання списків ООта висунення у мажоритарних округах явиклав в одній з останніх публікаційще за тиждень до з,їзду ОО 31-го липня,ось посилання.

І по-друге. Я нічого незнаю про те яким чином формувався список. Так само, як і всі, почув його впершена з,їзді Об,єднаної опозиції. Наразі,я не коментую ці списки з міркуваньполіткоректності. Скажу одне, вони неідеальні, питання є. Але є і час всевиправити. Як буде далі, побачимо. Асказати своє слово я завжди встигну.

Втім, я глибокопереконаний, що сьогодні не варто "товктиводу в ступі", сталося як сталося.Треба рухатись далі. Бо поки ми чубимосяміж собою регіонали радіють і потираютьруки. Зараз потрібно працювати «в полі»,в мажоритарних округах, йти до людей,достукатись у кожні двері. Потрібнозробити все задля нашої спільної перемогина виборах. Адже, давно настав часрішучого бою з кримінальною ордою.Інакше можемо остаточно втратити країну.Цього допустити не можна.

Тримайтеся, друзі! Слава Україні!

Зорян ШКИРЯК