Як виявилось, інформагенція “Поряд з вами” вчора буквально в останній момент встигла відвідати Маріїнський парк і зробити репортажі про життя-буття “антимайданівців” (http://www.poryad.com/?p=22260, http://www.bilozerska.info/?p=19734). Тому що вже наступного дня Антимайдан згорнули, більшість наметів розібрали. При цьому виставили людей на вулицю, не заплативши їм обіцяні гроші.

Обурені люди, серед яких були й жінки різного віку, але більшість – молоді хлопці і чоловіки, хотіли поламати спершу сцену, а потім рознести штаб Партії регіонів на Липській. Втім, до погрому не дійшло. Людям довго морочили голови, зокрема, сказали всім записатись у список – мовляв, з тими, чиї прізвища будуть у списках, потім розрахуються. Повелися людей 20, не більше. Решта, вочевидь, зрозуміли, що отримають за списками лише репресії.

Отже, дезорієнтовані люди сходили спершу на Липську, постояли під офісом ПР, потім до готелю “Київ”, де начебто живуть ті, хто мали їм заплатити, звідти пішли грітися на станцію метро “Арсенальна”. Врешті-решт двоє хлопців сходили на перемовини, результатом начебто стала обіцянка виплатити завтра по 100 грн. тим, хто прийде до пам’ятника Ватутіну.

Я під’їхала на Арсенальну, трошки поспілкувалася з людьми. Інтерв’ю на камеру давати ніхто не хотів, хіба що за 200 грн. Ясна річ, обійдуться, нікому в житті не платила за інтерв’ю і не буду. Люди були дуже на нервах, тому без їхньої згоди я не стала їх фотографувати, бо спалах у темряві, мабуть, перелякав би їх до нестями :) Тому я просто ходила поміж них у яскравому помаранчевому жилеті з написом “Преса”, всім своїм виглядом демонструючи, що якщо вони наважаться дати інтерв’ю – ось я тут. Вони зібрали цілу маленьку нараду з цього приводу, але все-таки не наважились. Ну, добре. Я порозмовляла з ними не під запис.

Зокрема, мені розповіли, що хтось дуже шустрий сказав молодим хлопцям, що потрібні люди для розгону Майдану. Тим, хто буде просто стояти, дадуть по 300 грн, тим, хто буде битися – по 500. Але для того, щоб узяти участь в тому щасті, треба зараз скинутися всім по 15 грн. – на медикаменти для можливих постраждалих. Частина повелися на цей розвод і скинулися. На ці гроші “організатор розгону Майдану” просто напився.

Я так думаю, що молодець хлопчина, все вірно зробив. Тепер найняти “тітушок” на розгон Майдану буде складніше – вимагатимуть гроші вперед, а якщо отримають вперед, то частина на них нап’ється і не прийде :)

Одна жінка середнього віку, небагато, але охайно вдягнена, розповіла, що тут люди, які приїхали з різних міст, нормальні люди – а їх в одну хвилину зробили бомжами. Їм нема що їсти і нема де ночувати.

Я кажу: “Підіть на Майдан, вас там обов’язково нагодують і влаштують на ночівлю” – а вона мені: “Ні, ми не хочемо, там антисанітарія, хвороби”. Наслухались пропаганди, так її розтак.
Я кажу: “Але ж вже пізній вечір, вам все одно нема куди подітися. Підіть гляньте на власні очі, що там чисто і безпечно. Не сподобається – вас же там ніхто силою не триматиме. Переночуєте, а завтра поїдете додому”. А вона: “Нам немає на що повертатися додому, в нас нема ні копійки” (це було ще до того, як начебто пообіцяли дати завтра по сотці). Цікавились обережно, чи Майдан не профінансує їм зворотній проїзд. Звісно, цього, на відміну від їжі й ночівлі, я пообіцяти не могла :)

Один дядько у холі метро, побачивши мене у жилетці “Преса”, повівся агресивно. Кричав, що журналісти, як стерв’ятники, злітаються на чужу біду. (Насправді стерв’ятники у дикій природі злітаються не на біду, а на падаль, але я це йому пояснювати вже не стала :). Кричав: “Чому ви до мене не підходили, коли у мене було все добре?”. Хотів навіть вигнати мене з холу метро на вулицю, щоб я біля них не стояла. Його доволі швидко заспокоїли свої ж. Деякі казали: “Припини, людина просто зайшла погрітися, як і всі ми”. Дехто був більш прагматичний: “Не галасуй, бо зараз прийде міліція і всіх нас вижене на вулицю”.

Врешті-решт прийшли пара хлопців з Майдану і їх забрали. А я пішла гуляти урядовим кварталом і знімати кордони з внутрішніх військ і МНСників.

Заходила до Маріїнського парку. Весь не обходила, але там, де вчора були намети, сьогодні їх уже немає. Біля самотньої палаючої бочки вартували хлопці з бейджами “Охорона громадського порядку”. Один розповів мені, що платять йому 300 грн. за 10 годин роботи, а якби працював добу – отримував би 600 грн. До Києва хлопчина приїхав у гості до родичів і заодно подивитися столицю. Спочатку пішов на Майдан, дві доби попрацював на кухні, думав, що за це платять – каже, навіть не подякували. То він і пішов на Антимайдан. Через те, що він уже закінчується, хлопець не сумує – каже, вже знайшов роботу у фастфуді.

Це у дворі Будинку офіцерів. Червоний намет – то медпункт, за ним стоять кілька великих військових наметів. У них відпочивають міліціянти, бійці ВВ, МНСники, і є навіть один чи два намети для бомжів. Їх там годують і пускають переночувати. Опікується цим усім МНС.

До одного з наметів я заходила. Там на солдатських ліжках спали міліціянти. Спали вони, хоча в наметі було тепло, повністю одягнені, навіть у шапках – вочевидь, їх будь-якої миті можуть підняти по тривозі.

Зрозуміло, знімати сплячих не стала.

Кордон біля Маріїнки

Кордон перед Кабміном

Ще один кордон на Грушевського

Кордон біля Європейської площі

Буржуйка у кунгу МНС (кунг – це така велика вантажівка :)

Вид з кунгу МНС на машину ДАІ

А далі вже Майдан:

На барикаді з боку Європейської площі зробили фотовиставку, присвячену звичайним людям з Євромайдану.

Стіна з назвами міст на кожному брусочку на розі Майдану та Інститутської