Невелика історія про російську мову і мого меншого брата - цілком свідомого, як виявилося, патріота України)

Для початку - він шестикласник у школі на 600 дітей в маленькому містечку. Друга іноземна там - ясне діло - російська. Минулого тижня вчителька російської мови та зарубіжної літератури - женщина (інакше не назвеш) радянського вишколу - почала доводити дітям, що російська - мова міжнародного спілкування, що знати її повинен кожен, і взагалі - кращої мови немає (!!!). 

Мій Володя почав сперечатися, а коли вона пообіцяла за ще одне слово проти російської поставити «кілка», видав: «Я говоритиму тою мовою, якою схочу, а хочу я говоритиму тільки українською, бо я - патріот України, і моя мова - краща за вашу російську. А щоб спілкуватися з іноземцями, я вивчу англійську!» Дитині 12 років 

І що ви думаєте? Вона поставила йому двійку і не питала наступні уроки, щоб не дати виправити оцінку до атестації! Однокласники малого про це все розказали класній керівничці (вчительці української мови), і судячи з того, що оця «женщина» почала запитувати його щоуроку, ставить «12-тки» й припинила писати зауваження за кожен пчих - вона отримала від решти вчителів неабиякої прочуханки. Бо школа в нас кльова, а малий в мене - просто бомбезний!