Про сутність «Митного союзу» і «Русского мира» ще півтора століття тому добре написав Тарас Шевченко. З того часу по суті нічого не змінилося у ставленні імперії до підкорюваних окраїн. Путін робить те саме, що Ніколай І. Вчитаймося уважно:

Чурек і сакля – все твоє, 
Воно не прошене, не дане, 
Ніхто й не возьме за своє, 
Не поведе тебе в кайданах. 
А в нас!.. На те письменні ми, 
Читаєм Божії глаголи!.. 
І од глибо[ко]ї тюрми 
Та до високого престола – 
Усі ми в золоті і голі. 
До нас в науку! ми навчим, 
Почому хліб і сіль почім! 
Ми християне; храми, школи, 
Усе добро, сам Бог у нас! 
Нам тілько сакля очі коле: 
Чого вона стоїть у вас, 
Не нами дана; чом ми вам 
Чурек же ваш та вам не кинем, 
Як тій собаці! Чом би нам 
Платить за сонце не повинні! 
Та й тілько ж то! Ми не погане, 
Ми настоящі християне, 
Ми малим ситі!.. А зате! 
Якби ви з нами подружили, 
Багато б дечому навчились! 
У нас же й світа, як не те – 
Одна Сибір неісходима, 
А тюрм! а люду!.. Що й лічить! 
Од молдованина до фінна 
На всіх язиках все мовчить, 
Бо благоденствує! У нас 
Святую Біблію читає 
Святий чернець і научає, 
Що цар якийсь-то свині пас 
Та дружню жінку взяв до себе, 
А друга вбив. Тепер на небі. 
Об бачите, які у нас 
Сидять на небі! Ви ще темні, 
Святим хрестом не просвіщенні, 
У нас навчіться!.. В нас дери,

Дери та дай, 
І просто в рай,

Хоч і рідню всю забери! 
У нас! чого то ми не вмієм? 
І зорі лічим, гречку сієм, 
Французів лаєм. Продаєм 
Або у карти програєм 
Людей… не негрів… а таких 
Таки хрещених… но простих. 
Ми не гішпани; крий нас, Боже, 
Щоб крадене перекупать, 
Як ті жиди. Ми по закону!..

По закону апостола 
Ви любите брата! 
Суєслови, лицеміри, 
Господом прокляті. 
Ви любите на братові 
Шкуру, а не душу! 
Та й лупите по закону 
Дочці на кожушок, 
Байстрюкові на придане, 
Жінці на патинки. 
Собі ж на те, що не знають 
Ні діти, ні жінка!

За кого ж Ти розіп'явся, 
Христе, Сине Божий? 
За нас, добрих, чи за слово 
Істини… чи, може, 
Щоб ми з Тебе насміялись? 
Воно ж так і сталось.

Храми, каплиці, і ікони, 
І ставники, і мірри дим, 
І перед обра[зо]м Твоїм 
Неутомленниє поклони. 
За кражу, за войну, за кров, 
Щоб братню кров пролити, просять 
І потім в дар Тобі приносять 
З пожару вкрадений покров!!

Просвітились! та ще й хочем 
Других просвітити, 
Сонце правди показати 
Сліпим, бачиш, дітям!.. 
Все покажем! тілько дайте 
Себе в руки взяти. 
Як і тюрми муровати, 
Кайдани кувати, 
Як і носить!.. і як плести 
Кнути узловаті – 
Всьому навчим; тілько дайте 
Свої сині гори 
Остатнії… бо вже взяли 
І поле і море.

(З поеми «Кавказ»)

Саме тому Патріарх і називає МС найбільшою небезпекою для України - ми були вже в ярмі, не хочемо туди знову.