Рідко хто в Україні не бажав би добра і щастя своїм рідним і близьким, всім громадянам особливо в ці різдвяні, новорічні свята. Та не від жиру і не від лихого умислу нині стоять люди на Майдані. Їх вигнав туди безпросвіток, беззаконня і несправедливість.

Ці борці за справедливість, свободу і демократію хочуть добра всій громаді. Звичайно, рух до благополуччя може бути різним. Третина людей бачать його в єдності із Митним союзом, більше половини – з Євросоюзом. Тож виходить, що і більшість українців мусять підтримувати Майдан, його ідеї, гасла, вимоги. Та в житті, на жаль, не так. Побувавши нещодавно на Кіровоградщині, Херсонщині, спілкуючись із простими людьми в Києві – бачу, що багато людей, в т. ч. прихильників євроінтеграції, не підтримують мітингувальників. Про це свідчать і останні соціологічні дослідження, де число опитаних, що позитивно ставляться до сьогоднішніх акцій протесту в Києві, значно менше, ніж прихильників євроінтеграції. Чому ж так, давайте поміркуємо?

По-перше, українці не терплять насилля і наруги. Тому свідчення мільйонна акція 1 грудня, як реакція на побиття студентів. Проте не слід замовчувати, що крайність в оцінках, екстремізм частини учасників Майдану відштовхують людей від участі в мітингах, їх підтримки. Не випадково ж 70% киян не схвалили вандалістський спосіб знищення пам’ятника Леніну. Це при тому, що багато із них не поділяють ідеологічні погляди Леніна, засуджують зрадницьку позицію нинішньої верхівки КПУ.

По-друге. Багато хто бачить рух до Європи не як самоціль, а як засіб наведення ладу в державі, можливість її декриміналізації, демократичних змін, чесних виборів, відповідальної влади і, найголовніше, - кращого життя! Працююча людина в Україні є бідною! Вчитель, лікар, робітник, дрібний підприємець, службовець, вчений, пенсіонер і студент ледь-ледь виживають. Про це говорять з трибуни Майдану дуже мало. Натомість один із лідерів Майдану не раз і не два у виступах підкреслював – люди сюди прийшли не за пенсіями і зарплатами, дешевим житлом, не заради зниження пенсійного віку, а прийшли з високими ідеями… Так можна говорити, особливо сидячи в теплому депутатському кріслі і маючи добрий рахунок у банку. Але ж я чув, як в натовпі багато хто із цим не погоджувався. Візи для прогулянок по Європі, відпочинку – це добре, але українці ще і жити хочуть по європейським стандартам. І забувати про це – означає суттєво зменшити соціальну базу прихильників Майдану.

Третє. Не можна не зважати і на наступ на ідеї Майдану з боку правлячої партії. Ідеологічний «беобахтер» - УТ-1, УР-1, десятки сайтів та ін. щогодини виливають гори бруду і брехні на протестувальників. Ось один приклад – про «вимогу» Євросоюзу підняти ціни на комунальні послуги. Це болюча тема і вона важко б’є по простому люду. Тому, потрібно десятки разів лідерам Майдану роз’ясняти, що МВФ – не орган Євросоюзу, а фінансова організація при ООН. І по-друге, вимога МВФ стосується більше зламу корупції, спекуляції на різних цінах на газ: власного виробництва і російського газу! МВФ не вимагає піднімати комунальні послуги, держава може дотувати своїх громадян. Відсутність ясних відповідей на такі питання - сильно діє проти прихильників Євромайдану. І таких брехливих тем, що дискримінують народний протест чимало.

І ще кілька думок, народжених під час спілкування з людьми. Більш тонко треба працювати з різними релігійними конфесіями. Добре, що представники церков з людьми та не можна перетворювати трибуну Майдану у засіб агітації за ту чи іншу церкву, часто-густо неавторитетну і малопідтримувану. Тим більше, що в Україні третина громадян взагалі не сповідує ніякої релігії, є атеїстами. Тож кожен піде до своєї церкви сам, після Майдану.

Четверте. Слід зважити, що організаторами мирної революції в Києві майже не ведеться продумана робота на Сході і Півдні України. Такі спроби робить Ю. Луценко, а решта? Це видно із того, що навіть під час велелюдних Віче, які транслюються на телеекранах, практично відсутні виступи російською мовою.

Виняток – хіба що Віталій Кличко. А як тут не згадати блискучий виступ на Майдані російськомовного депутата міськради Севастополя, який сказав, що Європа це Європа, а я тут, підприємець, від безпросвітку, бо монголо-татари брали з нас у XIII сторіччі 10% з доходу, а ці бандити – 50%! Я проти беззаконня, несправедливості, корупції і бандитизму. Цей виступ і є квінтесенцією Майдану – людей довели до ручки хабарники, зневага, безгрошів’я, беззаконня! Влада достала громадян України, незалежно від того хто з них «розмовляє», а хто «разговаривает». Цей виступ депутата із Севастополя, напевно, слід крутити щогодинно на телеекранах.

До речі, багато хто з прихильників Майдану говорить, що проти справжніх винуватців сучасного українського лихоліття – олігархів, критики з уст лідерів звучить дуже і дуже мало. А це наводить на роздуми…

І, нарешті, п’яте. Зрозуміло, що без ясної соціально-справедливої, демократичної Програми оновлення України Майдан, його добрі ідеї не переможуть. Оприлюднений Маніфест Майдану добре говорить про сьогодні, але не дає всіх відповідей про майбутнє України. Прагнення Майдану мусять надихати всіх громадян України на боротьбу, на творення нової України. Він має ширшати, а не звужуватись до прикрих гасел типу «смерть ворогам», дурної критики на адресу «москалів» і т.і.

І ще про одну велику загрозу раннього «бронзовіння» лідерів нашої опозиції. Роздумував говорити про це чи ні, але вже хай буде. Дехто з них вже відчув себе переможцем президентських перегонів і досить зверхньо ставиться до своїх колег, прихильників. Це прикро з багатьох причин. Думаю, що не випадково усі соціослужби прогнозують легку перемогу цим лідерам у другому турі над чинним президентом. Але це буде далеко не так! Подивіться на результати довиборів у Верховну Раду України 15 грудня. Принагідно згадайте, як у 1999 році Леонід Кучма мав набагато нижчі стартові рейтинги, ніж нинішній президент, а Олександр Мороз і Євген Марчук у другому турі із показником 60% на 40% вигравали у Кучми… І що з цього вийшло?

Чи не здається вам, що соціологи дещо заколисують опозицію, як колись сирени Одісея. Напевно звідси і велика пиха деяких лідерів опозиції, до яких і на козі не під’їдеш. Чую, на жаль, від багатьох активних громадян: як їх підтримувати, вони ж такі самі, як і ті, що при владі! Змінимо шило на мило! Не хочеться в це вірити. Лідерам Майдану слід зважати на цю критику, бути відкритішими, йти до людей, дослухатись до порад, об’єднувати весь люд.

Без розумної Програми творення, великої виснажливої роботи, об’єднання до купи однодумців, громадських об’єднань, різних партій, в т.ч. і лівих демократів, соціалістів, соціал-демократів (а це третина виборців), потужного народного руху, тотального контролю за владою на виборах перемоги не забезпечимо! Роздадуть виборцям по тисячі гривень і кінець сподіванням Майдану. Цього допустити не можна!

Нещодавно створена Рада Народного об’єднання «Майдан». Вона проголосила Маніфест, з ним треба йти до людей з метою об’єднання всіх прогресивних сил за майбутнє України. І тоді братись за головне – опускатись до низу, до кожного громадянина, кожного села і міста. Майдан мусить зростати, доходити силою правди своїх ідей і цілей до кожної людини.

У кожному селі, місті, районі, області мусять створюватися ради Майдану, яких треба навесні – до 200-річчя Шевченка – зібрати в Києві та затвердити Програму народного Президента. Звідти і почнеться переможний рух нової України.