На початку 1989 року лідер правлячої партії соціалістичної Німеччини Еріх Хоннеккер заявив, що «Берлінський мур простоїть ще 50 або 100 років». Наприкінці 1989 року стіна впала, а Хоннеккер після спроб заховатися в Радянському Союзі від арешту виїхав до Латинської Америки, де помер на радість своїх колишніх співгромадян.

6 грудня 2010 року партія президента Єгипта Хосні Мубарака отримала чергову перемогу на так званих виборах. Вони «завоювали» понад 80 відсотків у парламенті, 419 з 508 депутатських місць. Через два місяці Мубарак, яки на той момент керував Єгиптом тридцять років, подав у відставку і, зрештою, постав перед судом.

У 2011 році Уго Чавес заявив, що збирається керувати Венесуалою щонайменше до 2031 року. Наступного 2012 Чавес переобрався на черговий термін у повній відповідності до свого оголошеного плану, а ще через рік він помер від раку.

Диктатура, яка тримається на кийках спецназу та придушених голосах журналістів, попри всю силу режиму, може обірватися у будь-який момент.

Переламавши країну через коліно, авторитарний керівник не лише отримав розв'язані руки для господарювання на власний збочений розсуд. У цей момент, після виходу за межі легітимності, в його підсвідомості починає жити страх від того, що йому ніколи не пробачать – і спокійна пенсія може ніколи не настати. 

Янукович з його вкритою позолотою «Хонкою», мільярдами на рахунках «Сім'ї», крихкою опорою у вигляді депутатів-корупціонерів, товстозадих силовиків та продажних суддів, жоден з яких не готовий загинути під уламками цього Колосса на глиняних ногах, виглядає просто смішним.

Не думаю, що відхід Януковича від влади буде безболісним. Навіть більше – очевидно, що найтяжчі часи попереду. Але Януковичу не вдалося виготовити головний інгредієнт диктатора – суспільство, побудоване на страху. І часу, який залишився до наступних виборів, Януковичу вже недостатньо. Він надто сильно відстав у розвитку від суспільства, на керівництво яким претендує. 

Перефразовуючи Пелевіна, він їде спиною вперед у своєму «Хюндаї» - не розуміючи, що бачить те, що вже минуло, прямуючи зрештою до зруйнованого мосту. 

З новим роком.