Не можливо не помітити ЯВИЩЕ РЕВОЛЮЦІЙНОГО РЕЗОНАНСУ. Революційні коливання відкликаються революціями інших суспільств налаштованих на таку ж частоту.
Явище загадкове, проте, співпадіння частот не може не вказувати на глибинні відповідності.

Приклади:
У 1648 році в шістьох європейських країнах, в т.ч. в Україні, сталися революції, вірогідно через резонанс з англійською революцією, яка почалася дещо раніше.
Згадаємо також революційний резонанс 1848 року, який нас не зачепив. А ще 1989-го.
Зауважимо на низці вдалих та не дуже кольорових революцій 2003-2005 років: Сербія, Грузія, Україна, Киргизія, Молдавія, Азербайджан (в останніх двох кольорові революціонери ледь не досягли успіху).

Згодом, повалення влади в Тунісі зрезонувало «Арабською весною».
Нині Україна явно резонує з Болгарією, Турцією, та мабуть з Грецією, Молдавією, Грузією та Дагестаном.
Коливання початі у 2009 році у Кишиневі, з 2010 відгукуються у Греції та з 2013 у Болгарії, Турції та у нас.

Якщо за фізичною географією ми розташовані між Варшавою та Москвою, то за революційною географією - між Балканами та Кавказом.
Ймовірно, це зокрема означає, що архетипи нашого національного підсвідомого переважно візантійсько-османські. Не китайсько-ординські, і, на жаль, не германсько-литовські.
Отже кавказько-балканська стилістика протестів у нас всеодно переможе терпільський імператив «не піддаватися на провокації».

Ну і що з того? Для нас нічого. А для білорусів і москалів це означає, що українські бунти можуть не викликати резонансу у них.
З цього зовсім не витікає, що Україна не має бути плацдармом для майбутніх революцій на півночі й на сході. Онуки Сагайдачного не повинні знехтувати нагодою взяти участь у московській смуті, коли така станеться.