Чоловік з ностальгією згадав, що його мама на новий рік завжди готувала качку з яблуками і гречою, і це було найсмачніше): А я от не змогла згадати, які в нашій родині були новорічні кулінарні традиціі (ну, окрім хіба що обов'язкового в ті часи олів'є, шпротів і заливноі риби).

Зате добре ще з дитинства пам'ятаю вечерю на свят-вечір з кутею (ми її робимо з пшениці, багато маку, родзинок, горіхів), густим узваром, маковою вертутою, куди маку не шкодували, варениками. Більш смачноі вечері не було в моій уяві. Хіба що такий само смачний сніданок на Пасху).

Запитала в мами, що ми готували на новий рік, вона не пам'ятає щось таке особливе, зате добре пам'ятає різдвяні приготування. А ще нам в школі перед кожними зимовими канікулами нагадували, що колядувати не можна. Але всі тримали вдома цукерки, яблука і дрібні монетки, щоб 6-7 січня віддати іх малим колядникам, які раз за разом дзеленчали у двері.

Не можу сказати, що ми знали багато колядок, так, одну- дві, про « кільце ковбаски» і « рубль золотий», але от тільки зараз усвідомлюю: як добре, що ми взагалі іх знали, а наші батьки в русифікованому середовищі примудрилися зберегти народні традиціі, що привезли іх зі своіх сіл, зі свого повоєнного дитинства.

Мені сьогодні так радісно і важливо, що в моєму дитинстві було Різдво і Пасха, нехай навіть в усіченому вигляді, без вертепів і служби Божої. Ці спомини залишаються зі мною і сьогодні я вже вчу своіх дітей співати « пана -господаря».

Всіх - з Різдвом! Славімо Господа нашого! Пам'ятаємо наші традиціі. Щастя всім):