Свята Вечеря — це спільна вечеря всього роду. Наші предки вірили, що, навіть, душі померлих і безвісти зниклих — всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом: розділити хліб, пам’ять, молитву й тишу, наповнену шаною та любов’ю.

Про це пише Міжнародний жіночий рух "За сімейні цінності", інформує UAINFO.org.

"Найважливіше у Свят-Вечір - це зібратися родиною, згадати тих рідних, які відійшли у світи, подякувати Творцю та один одному за прожитий рік, попросити один в одного пробачення і помолитися за благословення на наступний.

Дуже важливими були три молитви, які читали всі, хто зібрався за столом у цей день.

Господар тричі обходив із кутею на рушнику «за сонцем» навколо столу, ставив макітру на стіл, і разом із родиною промовляв першу молитву:

«Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо. Молимось Тобі, Боже, за тих, що ніхто про них не знає, лягаючи і встаючи, і дорогою йдучи ніхто не згадає. А вони, цього Святого Вечора чекають. У цей вечір наші молитви за них йдуть і мертві душі спом’януть! Амінь»

Перехрестившися тричі, вся родина повторювала за батьком другу молитву — «за себе»:

«Господи, захисти мою сім’ю, мій дім, мою справу і мене грішного (ім’я рек) від усього злого. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокої цих Божих свят. Поможи, Боже, їх у радості відправити і від цих за рік других дочекатись. Амінь».

Після молитви господар знову бере в руки макітру з кутею із рушником та передає її господині, кажучи:

«Ми всі, з усього щирого серця і з Божої волі, кличемо праведні і грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо — щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо і за ті померші душі, що на світі погибли і порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую і закликаю на цю тайну вечерю, скільки у цім рушничку є дірочок та скільки зернин у солодкій куті Божій. Амінь».

Господиня бере з рук господаря макітру, ставить на стіл, і родина починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, а потім — пісний борщ, пісні голубці, вареники, капусту — все, що готувалось, а запивають узваром.

Весь день і Свят-вечір не прийнято було йти з дому, ходити в гості, не можна нічого позичати. Вся родина повинна бути разом, а якщо хто до цього виїжджав з дому, то намагався до свята обов’язково повернутися.

Осиротіла мати, накриваючи на стіл, ставила тарілку і ложку для загиблого чи зниклого безвісти сина, і сідаючи за Святу Вечерю, згадувала сина такими словами:

«Сину мій, синочку (ім‘я), хто сказав би, що ти вже цього Свят-Вечора не будеш з нами вечеряти, а будеш по світі блукати. Тут твоє місце порожнє стоїть, тут і твоя ложечка лежить — тебе дожидає!»

Подорожуючий на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім. Як би тісно не було, його садили на саме почесне місце за столом.

Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре.

Якщо хлопець під час вечері захоче води напитися, батько йому пити не дасть і скаже:

Не пий, сину, води за Святою Вечерею, ти — козачого роду. Як виростеш — у похід підеш слави здобувати, а в походах всяко буває; буває і так, що спрага мучить. Отож знай: витримаєш спрагу за Святою Вечерею — ніякі походи не страшні!

Якщо син під час вечері пчихне — батько дарує йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває дарує — «на щастя».

В Україні діти носять вечерю до своїх близьких родичів, якщо ті, вечерятимуть не з ними:

онуки — до бабусі і дідуся;

племінники — до тітки і дядька, похресники — до хрищених батьків.

«Добрий вечір, з Святим Вечором будьте здорові! Просили тато й мама і ми вас просимо на вечерю — нате вам вечерю!»

А ті дякують, і наділяють їх смаколиками та дають гроші.

Заносячи вечерю, українці прагнуть приєднати живих членів роду до спільної, святвечірньої трапези.

А ще заможніші господині несуть вечерю до бідніших, які проживають поруч. Цей звичай пов’язаний зі спомином про померлих родичів.

Відроджуючи традиції нашого народу, ми зміцнюємо коріння українського роду!", - зазначає Міжнародний жіночий рух "За сімейні цінності".

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube