Автори Закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», маючи в руках колосальний ресурс правників, не змогли скласти більш-менш юридично виважений закон, який покликаний був усунути кримінальну чи адміністративну відповідальність учасників маніфестацій.

Не треба бути «великим» правником, щоб зрозуміти, що для того, щоб такий закон діяв, потрібно визначити коло осіб, до яких застосовується закон, перелік кримінальних та адміністративних правопорушень, час і місце скоєння цих правопорушень, умови за яких такі особи звільняються від відповідальності.

Але головне, що мають розуміти автори закону, що звільнення від відповідальності - «це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи», а тому не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Тож стає зрозумілим, чому Ярослава Притуленка тримають за гратами, бо він не визнає своєї вини. Так само, суди не звільняють від адміністративної відповідальності учасників Євромайдану, затриманих та побитих «Беркутом» 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності та які не визнають себе винними.

Між тим, саме цих учасників можуть притягнути до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання (як свідків) у кримінальному провадженні у справі побиття «Беркутом» маніфестантів 30 листопада 2013 року.