Скільки раптом розвелося постів на кшалт «раніше я стояв/боровся/жив (непотрібне викрелити) на Майдані, а тепер його злили/зрадили/захопили/маргіналізували (на вибір)». Дехто вкидає ці маніпуляції свідомо, дехто підхоплює їх від розчарування відсутністю наочних перемог. 

Першій категорії мені казати нічого. Продавати свою країну, своїх колег, друзів - їхня проФФесія. До інших звернуся:

1) Чи були видимі успіхи у шістдесятників, у засновників УГС? Вони жили в абсолютному і безпросвітному совєтському мороку. Їх кидали у тюрми, психушки, цькували і висилали. Але чи була б Незалежність без цих, кремезних духом, які не скиглили про відсутність швидкого результату, але боролися за те що вважали Правдою? І вони перемогли. Просто перемогу цю вони цінували значно більше ніж ми, які побачили лише результат.

2) Тут я питання вже не ставлю. Я впевнено кажу - якщо Майдана завтра не стане, країна перетвориться у такий морок, що найзапекліші противники Майдану будуть згадувати про нього із запізнілим відчаєм.