Вчера, 10.01.14, в Киеве произошло еще одно столкновение митингующих на «Евромайдане» с подразделениями «Беркута». Поводом послужил оглашенный приговор в Киево-Святошинском район. суде «васильковским террористам» Бевзю и Мосийчуку. С каждой из сторон участвовало несколько сот человек.

Особенно интересен эпизод, показывающий как «смелость» начальства МВД, так и тайные установки руководства относительно «Евромайдана».

Бойцам «Беркута» пришлось снять маски, чтобы пройти по «коридору» в суд. Но это было не по требованию митингующих, как ложно написано в СМИ, а ... по приказу в.о.нач.ГУ МВД в г.Киеве Мизина. Об этом мне сообщил мой анонимный источник в самом «Беркуте». Бойцы морально раздавлены, этот приказ иначе, как «предательским», не называют.

Я думаю, что вопрос о «готовящемся силовом разгоне Майдана» можно закрыть. Более того -при нападении на автозак, при попытке освободить заключенных, американские полицейские сразу бы открыли огонь на поражение. Но «Украина-не Европа».

Милиционеры не верят в свое руководство, понимают, что их попросту сделают крайними. 

Для объективности, разочарование нарастает не только среди «силовиков», но и в противоположном лагере. Вот приведу мнение боевика-активиста, штурмовавшего этот суд:

«Сьогодні відбулася сутичка під судом, в якій добряче дісталося багатьом патріотам, в тому числі нашим »провокаторам". Хлопці повернулись помнуті, з синцями під очима, шкутильгаючи.

Відверто кажучи, під судом наші сьогодні вигребли.

Через деякий час повідомляють, що активісти «Автомайдану» заблокували автобуси з «Беркутом», з яким товклись сьогодні наші хлопці. Нас кличуть на підмогу автомайданівцям. Даю наказ своїй групі збиратись і бачу, як очі хлопців наливаються жадобою помсти за поразку під судом. Шивдко збирається кілька десятків хлопців і дівчат. Озброїлись арматурою, ніжками від столів, в противогазах і армійських касках - одним словом - типові провокатори.

Прилітаємо в метро, їдемо на «Житомирську». Доходимо до заблокованих авобусів. «Тутешні» нас радо вітають, хоча не всі вдоволені нашим зовнішнім виглядом, але нам не звикати. Намагаємось визначити, «хто тут старший?» Але це виявилось не так просто. Через деякий час все таки вдається знайти якогось старшого.

Старший нам пояснив, що ми шкодимо мирному протесту, бо поки нас не було - беркута сиділи в автобусі, а при нашій появі - вишикувались зі щитами. Плюс ще якісь невідомі патріоти почали різати колеса в автобусах. Він запевнив, що колеса, ті що були порізані до нас - порізані не активістами

«Автомайдану», а якимись провокаторами. АЛе мирні активісти їх затримали і (!) чемно передали МЕНТАМ!!! Тупо здали мусарам хлопців, що приїхали підтримати цих «активістів».

Ця розмова мене протверезила. Перші думки - «Бляха, шо я тут роблю? Кого я приїхав підтримувати???? - Цих мудаків, які здають провокаторів - тобто таких як я - мусарам. На хєра я тут. Нахєра я підставляю своїх людей??? Невідомі патріоти порізали колеса - так щоб мусаравози далі не поїхали - і ми розвернулись і просто пішли. Хтось з наших не зрозумів мого наказу. Хтось мене матюкав. Але підставляти своїх людей заради ПІДЕРАСІВ, які вирішили »мирно блокувати« Беркут, в той час, коли підмога з ментами все прибуває і на той час їх мої скаути нарахували ще пять автобусів в дворах - це тупо. »Прийшли - наваляли - і спетляли" - це принцип провокаторів. Але стояти і чекати невідомо чого - це тупо.

Після розмови з керівником - ми отримали наказ - і пішли. Просто пішли. Правда по дорозі хтось кинув кілька димових шашок в кіоски з шаурмою - для профілактики.

І для підсумку. Якщо ми маємо отримати тягла чи полягти в махачі з беркутами - це станеться в обороні нашого дому - Київради. ЗА неї ми будемо стояти до кінця. Але не за мудаків, які здають хлопців мусарам. НЕ ЗА НИХ - адептів терпіння свавілля карально-репресивної системи."