Багато суперечок про стратегію Майдану. Про тактику. Про те, що потрібно робити, а чого не слід. Всі вживають військову термінологію – я також нею скористаюся.

І партизанські вилазки, і окопна війна, і наступ широким фронтом – все це потрібно. Інколи перше, час від часу-вимушено-друге, і обов'язково третє. Особливо третє – бо без вирішального наступу не перемогти. 

Я не думаю, що може бути якась аж дуже струнка єдина стратегія Майдану. Це ж революція, а значить жива творчість людей. Вільних людей, а тому дуже творчих. Ці люди будуть боротися так, як їм підказує серце. І це найбільша загроза режиму Януковича. Бо цих самозвільнених людей стає щодня більше по всій країні. Тому режим приречений.

Саме для того, щоб влада не домоглася мети розкласти Майдан зсередини, мусимо зрозуміти: немає непохитно правих і безнадійно «заблудших» і робити треба все. І теорія, і практика, і лекції, і пряма дія, і громадськість, і партійці – зараз ВСЕ і ВСІ потрібні.

Порахуємось потім. Головне – перемогти.