«Розмах виборчоїкампанії комуністів може свідчити, щоїї фінансують не з членських внесківпенсіонерів-партійців, а коштом великогобізнесу і, ймовірно, Кремля», - сообщаетсяв публикации, ссылку на которую на своей странице в Facebook разместил Степан Карачко.
«Термін «комуністи»до нинішньої КомпартіїУкраїни можна застосувати лишеумовно, адже гасла, які вона останнімчасом експлуатує, переважно чужі лівомудискурсу й бачаться спекулюванням наностальгії частини громадян за радянськоюмолодістю (повернення дешевої ковбаси,пропаганда червоної міфології історичногоминулого, утвердження міждержавноїспільності на території колишньогоСРСР тощо). Але в комуністичномуагітпропі-2012 очевидним є проросійськійкурс: надати офіційний статус«общєпонятному», повернутися підвладу Білокам’яної і т. ін. Дехто зпоінформованих указує, що це не випадково,натякаючи на джерела фінансуваннямасштабної кампанії КПУ. Утім, представникиостанньої завжди відверто зневажалинашу національну ідентичність, а томуй виступали за надання російській мовістатусу другої офіційної, співпрацювалина ґрунті антидержавних проектів ізпрокремлівськими шовіністичнимиорганізаціями, а саме «Родіною» та «Русскім блоком». Речники Компартії, асаме Царьков, Кілінкаров, Самойлик, нераз демонстрували власну українофобію.З погляду чистоти комуністичної ідеїце неприпустимо, однак із позиціїкласичного російського більшовизму –цілком природно.
Партія їхньоїмолодості
Нинішні комуністи –відверті циніки. Для вирішення соціальнихпроблем перші особи
КПУ фактичнопропонують повернутися до СРСР, тодіяк самі розкошують за рахунок «загниваючогокапіталізму». Перед податківцямиголовний партієць
Петро Симоненко задекларував, що йому та його дружиніналежить п’ять київських квартир, алезабув згадати про розкішний будинок ізділянкою 1,37 га під Києвом, де віднедавнамешкає. Не бідує й інше впізнаванеобличчя тієї політсили –
СпірідонКілінкаров. За інформацією джерелТижня, його маєток у Стукаловій Балціпід Луганськом (його оселя) коштуєстільки, скільки він не отримав би вякості навіть чималої депутатськоїзарплати за всі роки незалежностіУкраїни. Попри заявлені пролетарськідоходи, не бідує і віце-спікер ВР
АдамМартинюк, якого після оприлюдненнякількох журналістських розслідуваньпро його реальні статки прозвали«товаріщєм Корєйко». Є в
КПУ і своїмультимільйонери, як-от
Ігор Калєтнік,голова Державної митної служби: цюпосаду він дістав за тісну і пліднувзамодію своєї партії з
ПР у парламенті.
Тобто українськікомуністи – як морські свинки: не маютьнічого спільного ні з українськістю,ні з комунізмом, але це дрібничка для«гомо совєтікус», які мріють провідродження «совка». КПУ, а точнішекоманда її нинішніх політтехнологів,схоже, добре попрацювала із соціологією,побачивши, що останніми роками значнопобільшало тих (насамперед середрозчарованого електорату Партіїрегіонів), хто сумує за радянськимичасами: згідно з даними дослідної групи«Рейтинг», близько 46% українців жалкуютьчерез розпад СРСР.Зрештою, справді, дуже легко маніпулюватитими 36% громадян, які ніколи не виїздилинавіть за межі свого регіону (див.Тиждень, №32/2012). В обмін на ілюзію СРСРвони легко приймають за належне й елітнунерухомість лідерів КПУ, й автопаркдепутатів фракції з дорогих машин, як,власне, й те, що комуністи в парламентіє найбільш відданими союзникамиолігархічної Партії регіонів. ПетроСимоненко від часів так званої Антикризовоїкоаліції (2006–2007) навіть не приховує, щоголовне завдання його політсили –це захист національного капіталу, тобтоукраїнських олігархів. Критики такоїлінії партії (зрощення «ідеалів комунізму»із «загниваючим капіталізмом») ужедавно опинилися за її бортом. Мова,зокрема, про колишнього лідера кримськихчервоних Леоніда Грача.
Звісно, виборцямпропонують інакші ідеологеми. «Вернемстрану народу», – переконують численнібілборди, що їх наставили комуністи,які вже два з половиною роки спільно золігархами-регіоналами керуютьдержавою. Це нагадує якусь паралельнуреальність, адже дії
КПУ свідчать зовсімне про те, що вона обіцяє під часелекторальної кампанії. Скажімо, однез цьогорічних гасел – запровадитиподаток на розкіш. «Налог на роскошьсправедливый, обеспечит: бесплатнуюмедицину, бесплатное образованиеукраинских детей, достойную старостьотцов и матерей», – каже комуністичнийагітпроп. Відомо, що депутати від КПУрозробили власний законопроект про«справедливий податок на розкіш» і вжезареєстрували його у Верховній Раді.Із цього документа можна зробитивисновок, що «справедливо» – це колиоподатковано квартири, площею від 250 м²і будинки понад 450 м². За підрахункамиТижня, коштів від цього платежу невистачить на забезпечення «безкоштовноюмедициною, освітою» і «гідної старості»навіть у двох сільських районах області.
Чужі тут не ходять
Після оприлюдненнясписку кандидатів у депутати від КПУокремі ЗМІ заговорили про кардинальнузміну в її кадровій політиці. Мовляв,до прохідної частини включено молодихі енергійних керівників організаційна місцях, а не «пенсіонерів партії».Однак із перших 13 позицій 9 посідаютьнинішні народні депутати й головаДержавної митної служби Ігор Калєтнік.Характерно, що навіть такі впізнаванікомуністи, як віце-спікер
Адам Мартинюк чи
Спірідон Кілінкаров, не ризикнулийти за мажоритарними округами й тимсамим збільшити представництво своєїполітсили в парламенті. Дехто з висуванців,які перебувають ближче до початкусписку, однозначно не відповідаєкритеріям «морального кодексу» будівникакомунізму. Скажімо,
Євген Мармазов черезсвого сина тісно пов’язаний як ізпартією влади, так і з великим бізнесом.Ігор Калєтнік (не виключено, один зіспонсорів
КПУ) взагалі є представникомнинішньої влади, в котрої, як випливаєз головного передвиборного гаслакомуністів, вони хочуть забрати країнуй повернути народу.
Водночас
керівництвоКПУ в тактиці своєї боротьби за кріслав парламенті передбачило низкумотиваційних механізмів. Зокрема, удругій половині прохідної частинисписку дало місця представникамрегіональних організацій. Розрахунокзрозумілий: хочеш бути депутатом –працюй на збільшення кількості голосівза партію. У першій двадцятці три місцявідведено представникам Луганщини.Очевидно, Компартія хоче використатизадавнені обрáзи її жителів на «донецьких»:представники найсхіднішої областінашої держави мають мінімальнепредставництво серед так званих елітПартії регіонів. Решту нинішніхдепутатів-комуністів відправленоздобувати місце в парламенті замажоритарними округами:
Євгена Царькова – на Одещині,
Олексія Бабуріна – вЗапорізькій області,
Катерину Самойлик – у Херсонській тощо. За інформацієюТижня, чимало хто з їхньої когорти бувнезадоволений такою виборчою тактикою,але досі жоден публічно про це не заявив:вочевидь, усі пам’ятають про долю«декласованого» інакодумця
ЛеонідаГрача.
За інформацією джерелТижня, на виборах 2012 року
Компартія щомісяця видає на агітацію суми,співвідносні з витратами Партії регіонів.Відчутно, що
Петро Симоненко знайшовщедрих спонсорів. Одним із них джерелав КПУ називають голову Державної митноїслужби
Ігоря Калєтніка, згадують середних колишніх спонсорів СДПУ(о) братівСуркісів, яких часто бачать під часфутбольних матчів київського «Динамо»у VIP-ложі в компанії з
Адамом Мартинюком,і російського бізнесмена
КостянтинаГригоришина. Хоч є версія, що ті лишемаскують надходження через нову «кредитнулінію», яку для Компартії відкрив Кремль,прагнучи якнайшвидше вирішити проблемувтягування України у власні неоімперськіпроекти на кшталт
Євразійськогосоюзу.
На партійнихруїнах
За останнімиопитуваннями КМІС, на виборах 2012 рокублизько 10% охочих прийти на дільниціпланують проголосувати за Комуністичнупартію. Тож чимало експертів роблятьсміливі заяви про те, що вперше за дваостанні десятиліття вона може переломити«динаміку падіння» й посилити своїпозиції в парламенті.
Зростання рейтингуКПУ зумовлене насамперед виборчоюреформою 2010 року, яка піднесла прохіднийбар’єр на висоту 5%, недосяжну для іншихполітсил, що паразитують на ностальгіїза СРСР. На руку комуністам і внутрішнякриза в
Соцпартії та
ПСПУ Вітренко.Електоральні активи
СПУ коливалисявпродовж останніх 10 років у межах 0,6–1,8млн виборців: 2002 року за соціалістівпроголосувало 6,87% (1,78 млн) громадян,2006-го – 5,69% (1,44 млн), 2007-го – 2,86% (0,67 млн).Натомість паралельно зростав рейтингКПУ. «Ядерний» електорат
Соцпартії бувне менший за 0,7 млн – саме такий відсотоквона продемонструвала після проприродногосоюзу у владі «лівих і олігархів» у2006–2007 роках. Тепер цей сегмент прихильниківдістався КПУ.
Соцпартія у «вузькихколах» була відома найбільшою середлівих прагматичністю й технологічністю.Переважна частина соціалістів-депутатівдавно свідомо експлуатувала відповідніідеї, абсолютно в них не вірячи (до речі,саме тому 2007 року значна частина обласнихорганізацій іще вчора «лівих» соціалістівлегко перейшла спочатку в «Антикримінальнийвибір», а потім у
«Народну самооборону» Юрія Луценка, яка блокувалася з «абсолютноне лівою» «Нашою Україною»). Нині
Соцпартія не має ані фінансового, аніорганізаційного ресурсу, щоб вестиповноцінну кампанію для потрапляння впарламент.
Здобули вигодикомуністи й від усунення з політичногопроцесу електорально менш перспективних«нібито лівих» сил, таких як Прогресивнасоціалістична партія
Наталії Вітренко.Її симпатики 2002 року становили 3,22% (0,84млн), 2006-го – 2,93% (0,744 млн), 2007-го – 1,32%(0,31 млн). Цьогоріч
КПУ можедістатися більшість із тих 1,32%, якимипартія
Вітренко могла похвалитися наостанніх перегонах. Адже ПСПУ вже назвалавибори 2012 року «путчем прозападнойкриминальной олигархии» і вирішила,що «в таких условиях бойкот выборов –это законная форма боротьбы народа скриминально-олигархическим,прозападным, пронатовским режимом».
Реінкарнація Компартії– ще один урок тим, хто в 1990-х загальмувавсуд над комуністичною ідеологією яктакою, що пов’язана зі злочинамипроти людства й людяності. На жаль, в Україні ця тема стала маргінальноюнавіть для національно-демократичнихсил. Здавалося, носії комуністичноїідеології – це люди похилого віку, якій так скоро відійдуть в інший світ.Сьогодні очевидними є наслідки цієїлегковажності: електорат Компартіїзначно помолодшав – з’явилисянеокомуністичні організації на кшталт«Антіфа», а на першотравневих демонстраціях
КПУ помітно осіб аж ніяк не пенсійноговіку. Виросло нове покоління, яке вжене має щеплення проти червоногототалітаризму. Воно не знає, що такеГолодомор, репресії, відсутністьпаспортів у селян, трудодні, кримінальнавідповідальність за запізнення нароботу, прописки, дефіцит харчовихпродуктів та якісного одягу, черги,неможливість поїхати за кордон. ТомуКомпартія вдається до цинічноїексплуатації людської біди: «Народобокрали… При наших дедах за такоесажали». Асоціації в нового поколінняабсолютно інші, воно не пам’ятає, щозгадані «дєди» кидали за ґрати не лишеза розкрадання «соціалістичноївласності», а й за кілька колосків ізколгоспного лану, критику КПРС чи кількахвилин затримки в дорозі до верстата.Очевидно, якби Україна пройшла періоддекомунізації (за аналогією з денацифікацієюв післявоєнній Німеччині), такогоцинізму, як у нинішніх червоних, не булоб.
Утім, розмови проїхній реванш на перегонах 2012 року дужеперебільшені. За партійними спискамибуде обрано лише 225 нардепів. За найбільшоптимістичного для неї результату(10–11%)
КПУ може розраховувати максимумна 24–26 крісел. За мажоритаркою доВерховної Ради здатні потрапитидвоє-троє порівняно сильних персонажів(як-то Катерина Самойлик чи АллаАлександровська). В більшості округів,де висуванець від Компартії мав би шансина перемогу (так званий червоний пояс),йому не дозволять здобути успіх «старшиєтоваріщі» – регіонали, яким і безкомуністів затісно на Сході та Півдні.Тож
КПУ навряд чи матиме в парламентізначно більше місць, аніж нинішніх 25.
Зрештою, Компартія несезагрозу не так опозиційному таборові,як ПР: за свідченнями внутрішніх джерелТижня в партії влади, її регіональніштаби вже сигналізували в центр простурбованість активізацією КПУ. Ймовірно,що з наближенням дати виборів керівництвукомуністів та його українським спонсорамнадійде вказівка згори «поумєріть пил»,- сообщается в публикации.
