Ще недавно мене все ж цікавило роздвоєння знайомих членів ПР, які рвали на грудях сорочки - сукні з криком:« я за це голосувати не буду! Все, вихожу з фракці - партії!», а потім поправляли краватку - платтячко і бігли встигти натиснути кнопку.

Востаннє спостерігала цей екзерсіс 16.01, коли вони презирливо кривили губи щодо бюджету: за это я точно голосовать не буду. І на німий погляд через 3 хвилини навіть не відводили очі: «ну, ты же понимаешь? Давят на всех. А ваши чем лучше?».

Але про бюджет вони, бодай, знали. Все інше - навіть назв не чули, за що голосують. І жодне ж не відкликало голос, не сказав, що не чув - не читав - в очі не бачив - в шоці.

Тепер їх мотиви і мотивації мені точно не цікаві.

Коли вони будуть продавати рідну матір і голосуватимуть за це, то мабуть з думкою: принаймні, я захистив свій бізнес, а свою маму від тиску. Так би її просто забрали, а так - хоч отримаю за це щось, або не отримаю по голові.