Після 16 січня все частіше лунають заклики опозиції до активних дій, переконання, що влада перейшла межу, і що втрачати вже нічого. Представники Держдепу США, ЄС, ОБСЄ та неурядових організацій засудили закони, ухвалені «недемократичною процедурою» і як такі, що спрямовані на порушення прав на мирний протест та свободу слова.

Якими мають бути дії опозиції? У медіапросторі з’являються суперечливі стратегії подальшого розвитку протесту – складення мандатів (яке пропонує опозиції О.Єфремов), створення тимчасового уряду (яке пропонує економіст О.Соскін), продовження протестів і наповнення їх більшим змістом (від автора стратегії «теплого океану» О.Арестовича), всеукраїнський страйк (від В.Кличка) або варіант «штурму банди» (від Ю.Луценка).

Автор хоче нейтрально представити оціночний прогноз можливостей та ризиків будь-якого з цих сценаріїв, суто з політологічної точки зору, без врахування довготривалих макроекономічних, геополітичних чи інших факторів.

1. Складання мандатів (сценарій 2007 року)

+ Тактична та іміджева перемога у політичному протистоянні: опозиція використовує свій ключовий політичний важіль впливу для контролю над процесом.

+ ВР більше не легітимна. Партія регіонів, комуністи та позафракційні більше не правлячі, до перевиборів.

+ Теоретична можливість виграти перевибори парламенту, сформувати нову більшість та новий уряд (але вступаючи у протистояння з діючим поки Кабміном і Презилентом).

– Автоматична втрата депутатської недоторканості всіх опозиційних депутатів і лідерів: ризик масових кримінальних справ та арештів за «безпорядки» на Майдані; + ризик відміни схеми «на Майдані – тимчасові приймальні народного депутата».

– На період підготовки виборів - відсутність легітимного представництва опозиційних партій у політичній системі. Тимчасова абсолютна узурпація.

– Надзвичайний ризик адмінресурсу і фальсифікацій на перевиборах. Змішана мажоритарна система та принцип «підрахуй», уже цілком без ілюзій демократичності процесу, приведуть на депутатські крісла «гречкосіїв» від влади (як на довиборах у 2013 р.).

– Відсутність коштів, а також контролю над медіапростором для перевиборів. Розпорошення ресурсів 3 опозиційних партій, що непосильно перед виборами Президента.

2. Формування альтернативного (тіньового) уряду

+ Можливість переходу на бік опозиції регіональних рад, лідерів установ та організацій, силовиків, частин армії. Визнання нового уряду країнами Заходу.

+ Демонстрація альтернативи чинній владі, оголошення нової програми розвитку країни, можливість залучення до уряду широкого кола інтелігенції, експертів.

+ Задоволення вимог Майдану щодо зміни влади, творення «реального народовладдя».

– Старий уряд лишається: загроза кримінальних справ за «повалення конституційного ладу», захоплення влади тощо для опозиційних лідерів, лідерів майданних ГО, активістів. Екстрене позбавлення недоторканості лідерів ОО голосами «рук» більшості. Арешти.

– Загроза введення надзвичайного стану та внутрішніх військ на Майдан за масові безлади та захоплення влади. Невизнання нового уряду більшістю нейтральних країн світу та Росією.

– У разі успіху та переходу силовиків на бік майданівців – невизнання нового уряду регіонами Півдня та Сходу (насамперед Крим, Донбас, Харківщина) + сепаратизм.

3. Агресивний сценарій (штурм АП, Межигір’я, Кабміну тощо)

+ Можливість «бліцкріг-ної» зміни влади. Формування тимчасового уряду (див. вище)

– Кров, багато крові. Протистояння повстанців і повсталих силовиків із відомствами, які не підкорились зміні влади. Відторгення значної частини активістів Майдану.

– Розкол країни, невизнання заколотників південно-східними регіонами. Тривале невизнання нового уряду іншими країнами світу, політичний хаос.

– У випадку провалу заколоту – краще не казати, що буде з опозиційними лідерами, Майданом і всією країною (мінімум – надзвичайний стан і масові арешти).

4. Продовження форматів віче і «теплого океану»

+ Підтримка мирного протесту урядами Західних країн.

+ Виснаження влади, демонстрація того, що «нас багато». Майдан – народна опора опозиції до виборів Президента. Очікування «провокацій і дурощів» з боку влади.

+ Можливість відставок ліберальних чиновників (після скандальних «законів 16 січня»)

– Величезне розчарування майданівців відсутністю реальних дій і альтернативи, а також гніт від урядового тиску. Спад протестного руху.

– Закручення гайок, посилення тиску на активістів Майдану та Автомайдану, залякування, поодиноке, а потім масове порушення карних справ за «статтями 16 січня».

– Залучення проти Майдану тітушок, рухів типу «Оплот», псевдо-«киян». Зачистка медіапростору та Інтернету.

– Порушення з часом карних справ проти опозиційних лідерів за заворушення, масові акції тощо.

–Очікування виборів Президента, які будуть сфальсифіковані, кандидати недопущені або арештовані.

5. Всеукраїнський страйк, блокування доріг і адмінбудівель

+ Активізація опору і майданного руху, логічна відповідь на «закони 16 січня». «Нове дихання» протестів у регіонах.

+ Політичний і економічний тиск на чиновників, уряд, депутатів ПР. Можливість відставок, одиночних переходів депутатів на бік протестуючих (як Богословська).

+ Тимчасова паралізація діяльності урядових установ. Масова непокора великої частини населення, демонстрація невизнання «нових законів» і безсилля правоохоронців.

– Посилення тиску на окремих активістів Майдану та Автомайдану, а потім масове порушення карних справ за «статтями 16 січня».

– Загроза кримінальних справ за блокування, масові акції, перешкоджання владі тощо для опозиційних лідерів, лідерів майданних ГО, активістів (за «новими законами»). Позбавлення недоторканості окремих депутатів (для залякування) голосами «рук» більшості, - навіть на виїзних засіданнях. Арешти опозиційних лідерів 2 порядку.

Відтак, можна зробити власні висновки щодо розгортання подій після можливих дій опозиції, та спрогнозувати реакцію на них. Опозиційні лідери повинні тверезо оцінювати наслідки будь-якого з даних сценаріїв, обираючи розумний ризик. Найрадикальніші сценарії варто відкинути, але і не можна більше спускати енергію Майдану, в тому числі, негативну, на концерти і флешмоби.

У будь-якому випадку, день 16 січня був тим Рубіконом для влади, після якого уже найнаївнішим стало очевидно її наміри. Влада поставила шах, – слово за опозицією. Але слід враховувати, що партія зайшла надто далеко. Будь-який хід може принести як велику перемогу, так і величезну поразку не тільки лідерам опозиції, але і Майдану та всій країні.