Чи є виклик інспектором людей, які чекають в черзі, на роль «понятих» - перевищенням службових повноважень? Я не знаю.

Але чи ці обставини – причина для того, щоби не відмовлятися від сумнівної ролі «понятого»? Я переконана, що ні, не причина. Жоден працівник жодного з відомств, які ми утримуємо на свої податки, не має права поманити «іди сюди», не має права вимагати безвідмовної співучасті.

Дорогі «поняті», чому ви погодилися?

Ви боялися, що вам не видадуть довідку? Чи що у вас не приймуть квитанцію? Чи що не віддадуть тимчасово вилучене посвідчення водія? Чому б не плюнути і не розтерти, чому б не повернутися до районного ДАІ в інший день, залишившись у мирі зі своєю совістю?

Хоча в мене є підозра, що мої «поняті» із совістю таки залишились у мирі. Тут я, на жаль, песимістка.

Єдина негативна емоція, яку вони виражали – нетерплячка. Вони поспішали та хотіли швидше все закінчити. Настільки, що були готові підписати ще незаповнений протокол.

До речі, мій чоловік, який чекав у коридорі, поки я з адвокаткою Євгенією Закревською протягом майже двох годин говорили з інспектором Лесечком, теж це зауважив.

Черга простих мешканців Деснянського району обурювалася, що ми в тому кабінеті № 4 стоїмо так довго.

Один розгніваний чоловік навіть увірвався в кабінет і почав обурено кричати, що можна було б і швидше, бо люди чекають.

Ага, дорогий обурений чоловіче, коли проти тебе фальшуватимуть справу, то я би хотіла подивитися, як ти вирішуватимеш її швидше, бо люди чекають. Люди чекають своєї черги на переслідування держави.

У їхніх очах, в очах цих розгніваних людей, які поспішають зайти до інспектора ДАІ, я сама нарвалася. Мовляв, не їздила б у Нові Петрівці – і все було б добре.

Як казали мої однокласники в загальноосвітній троєщинській школі: «Ти шо, асобєнна?»

І тому повторюється ця вічна історія про Му-Му. Кармічний Герасим постійно топить улюбленого собачку за наказом барині.