Божа заповідь «Не вбивай» первісно звучала як «Не мордуй». Схопили різницю? Таку сентенцію мені доводилося чути від кількох священиків. Традиційні українські церкви підтримали право українського народу на повстання, благословили нас на боротьбу. В протистоянні з ворогом, незалежно від обраного способу спротиву, смертельної небезпеки не уникнути. Безвихідних ситуацій не буває. Але коли смерть дивиться тобі у вічі, у тебе залишається один єдиний вихід. І ти приймаєш цей вибір, або собі, або противнику...

Історія повторюється. Орда знову в Києві, орда знову на вулицях українських міст і сіл, ця орда вже віроломно вдирається в наші домівки. Орда викрадає наших дітей і перетворє їх в янучарів-беркутівців. Ця орда б'є і гвалтує наших дівчат, жінок, матерів. Орда шакальним кодлом виловлює українських хлопців і замучує їх до смерті. Ця орда стріляє в спину. Орда МОРДУЄ нас, бо не може вбити нашу нездоланну силу духу.

Чи не Боже провидіння 22 січня поклало на вівтар свободи життя закатованихних, замордованих вірменина, білоруса, українця? Як віщий знак, як передвісник кінця, смерті російської мутно-євразійської імперії від антиімперського блоку народів.

Історія повторюється. Орду ми перемагали. Переможемо і на цей раз, з Богом і Україною в серці.

Слава Україні!

Героям слава!