Відомий гуморист Станіслав Єжи Лєц сказав: “ Той, хто готовий вдягнути на очі шори, має пам’ятати, що у комплекті ще є узда і батіг”. 

Чи готові ми відстоювати справедливість та виявляти небайдужість до того, що нас оточує? Чи часто людина замислюється над цим питанням? Напевно ні, якщо це не стосується конкретно її чи її родини. На жаль, більшості підходить вислів «моя хата з краю – нічого не знаю...» 

Проте, чи можемо ми бути байдужими до того, що нас оточує, чи повинні ми «плисти по течії» свого життя чи, можливо, краще впевнено рухатись своїм шляхом та самому виборювати собі кращу долю та бути самим собі «ковалем» свого майбутнього? Саме це питання в даній ситуації, яка останнім часом складається в нашій державі, найбільш актуальне. Чи можемо ми сидіти склавши руки і нічого не робити, не звертати уваги на несправедливість та порушення прав людини? Ми, молоде покоління, маємо обов’язок розбудовувати дійсно громадянське суспільство в Україні та боротися за захист своїх прав, які гарантуються нам Конституцією України та Декларацією прав людини. Для цього не потрібно стояти на місці і не опускати голову до низу, коли стикаємося з несправедливістю на порушенням прав. В першу чергу це стосується правників, людей які щодня відновлюють порушені права та саме головне – не боятися, адже страх змін робить нас в'язнем, а сила волі та впевненість дає нам крила творити зміни.

Цитуючи слова відомого іспанського діяча Д. Ібаррурі «Краще померти стоячи, чим жити на колінах», хотілося б сказати, що дійсно кожен народ відстоює свою правову позицію та не хоче коритись несправедливості. Це й відтворюється в вислові відомого гумориста Станіслава Єжи Леца «Той, хто готовий вдягнути на очі шори, має пам’ятати, що у комплекті ще є узда і батіг». Це виражає прагнення гумориста привести приклад того, які наслідки чекатимуть тих, хто зневажливо ставиться до оточуючої ситуації та байдуже дивиться на вияв неповаги до прав людини. Для того аби в державі були дотримані права людини необхідно, щоб кожна людина почала з себе. Якби кожен боровся за право іншого більше чим за своє, не було б такого жорстокого порушення прав людини та громадянина. Адже одягнувши на очі шори ми станемо приреченими на те, аби нами керували та не прислуховувались до думки народу, саме в такій ситуації людина стає безправною та просто підкоряється чужій волі та диктатурі. Звернувшись до історії нашої держави, можна зробити висновок, що наш український народ завжди виборював своє право на вільне життя без гніту. Важкий та тернистий шлях пройшли наші пращури, аби зараз ми могли жити в вільній незалежній демократичній Україні. Саме тому, наш обов'язок - гідно та з честю пишатися тим, що ми маємо свої права та можемо жити і творити свою історію, яка була б світлою та щасливою. Саме тому нам не потрібно закривати очі на порушення свого права, не потрібно допускати приниження своєї честі та гідності. Наша держава повинна вийти на такий правовий рівень, що кожен громадянин зможе бути впевненим, що його «почують», що його думка теж важлива і що він, як особистість, може творити зміни. Лише за таких умов буде процвітати правова держава. Саме в такій державі знизиться рівень еміграції та подобається правовий нігілізм. Тому, лише скинувши «шори з очей», ми покладемо край маніпулюванню нами та не допустимо «батога» і «узди». Адже, маючи праву культуру та віру в краще ми будемо творити зміни. Як кажуть в народі: «99 % успіху залежить від людини і лише 1 % від ситуації, яка все рівно залежатиме від неї самої».

Дорогий народ, пам’ятаймо, що завтрашній день залежить лише від нас. Як капітан скерує, так корабель і попливе. Тому, бажаю нам усім стати капітанами свого вибору та розбудовувати правову свідому державу разом. 

Кристина АНТОНЮК, юрист