Сьогодні нас намагаються залякати запровадженням надзвичайного стану. Це останній інструмент, який може вжити влада у боротьбі проти свого народу. Ми повинні розуміти, про що йдеться. Йдеться не про порятунок країни – йдеться про спробу влади врятувати саму себе від народного гніву. 

Не йдеться також про впровадження якогось особливого надзвичайного стану: власне, ми живемо у цьому надзвичайному стані від моменту прийняття «ручних законів» 16 січня, і юридичне запровадження воєнного стану, згідно оцінок експертів, де-факто мало що суттєвого додає. 

Головна суть і ціль впровадження надзвичайного стану - посіяти страх, паніку і відчай. Якщо влада цього доб’ється, можна вважати, що вона досягла своєї цілі. Ми повинні протистояти цьому, хто й як тільки може. Наша сила – у витримці духу.

Масштаби залякування є більшими за реальні загрози. Не давайте владі можливості скористатися вашим страхом, виснажуймо її своєю відвагою, спокоєм та здоровим глуздом. Від самого початку все робилося з розрахунку на те, що ми злякаємося та розбіжимося після першої атаки. Але кожний наступний напад на нас лише мобілізував все більше людей і спонукав численніші протести. Так було досі, і так буде надалі. 

Ми повинні розуміти, що влада може дати наказ про впровадження надзвичайного стану не з відчуття власної сили, а з відчаю. Її ресурси вичерпані, її підтримка серед народу мізерна, її авторитет на міжнародній арені нижче нуля. 

Ми повинні бути впевненими, що надзвичайний стан в Україні не може протривати довго. Українська Конституція і дух громадського спротиву не дає йому жодного шансу на довге життя. Він закінчиться скоро, а разом з його кінцем прийде і кінець режиму.

Ми повинні усвідомити - через подібний стан пройшли багато народів. Усі ці надзвичайні стани завершувалися крахом влади. Народи зуміли стійко й організовано його пережити, коли приймали його не як загрозу, а як виклик. Відповідаючи на цей виклик, вони відкрили шлях до політичного і економічного переродження країни. Але в основі цього переродження лежали у першу чергу революція духу і моральне переродження. Ми повинні робити все, щоб приблизити це переродження, а для цього не існує кращого способу, як зміцнення нашої солідарності. Хай жоден випадок насильства проти наших громадських свобод не залишиться непоміченим чи не зафіксованим у ЗМІ та соціальних мережах. Хай жоден в’язень не відчує себе одиноким у темниці. Хай кожна сім’я, що позбулася на якийсь час годувальників, не залишиться без нашої матеріальної і моральної підтримки. 

Дух Морального Майдану має поширитися всією Україною!