Нас знову «освобождают». Персонаж, гідний пера Салтикова-Щедріна, на з'їзді регіоналів у Харкові закликав їх «освобождать Украину».

Скільки вже було цих освободителів! Але такого карикатурного, як цей, здається, ще не було. І в якій тільки ролі він не виступав! То в ролі опереткового «антифашиста», який узяв та й оголосив «фашистом» вченого світової міри Юрія Шевельова, а заодно і його шанувальників. То в ролі проктолога, який погрожував чи не особисто встромляти щось у певне місце своїм політичним противникам, якщо вони наважаться з'явитися на Харківщині (пам'ятаєте цей телесюжет?). То в ролі «беркутівця», хизуючись перед телерепортерами набором беркутівських обладунків, - замість піти та постояти зимової ночі в лаві рядових беркутівців, відчувши, що воно таке. То припарадив депутатів облради в новий мундир – теніску з гордим тавром: БЕРКУТ.

А тепер нахваляється «освобождать Украину». Від нас, українців. Бо ж ким, як не українцями, є ті, хто викликає в нього пароксизм злоби. Це ж треба мати стільки ненависті  й політичної сліпоти, а може, просто хамства, щоб називати «фашистами» мільйони людей, які не хочуть, щоб ними керували, озброївшись беркутівськими щитами й закривши обличчя беркутівськими масками.

Усе це було б дуже смішно, «когда бы не было так грустно». І більш ніж «грустно»: бо якщо вони таки розпочнуть свое «освобождение», то воно вже не обмежиться чорносотенними вихватками чи рейдами  «ескадронів смерті», а виллється в повномасштабну війну проти «освобождаемых»