Російська експансіяпоєднує в собі дві протилежні речі —прагнення «інтегрувати» в себе новіземлі і страх бути поглиненою інородцями.Навіть перемоги вихідців з кавказькихреспублік на Олімпіаді в Лондонівикликали неоднозначне ставлення —дехто побачив в цьому цілеспрямовануполітику видавлювання «лиц славянскойнациональности» з певних видів спорту.

На початку серпня вРосії сталися дві події, які ставлятьпід сумнів дієздатність «русского міра»і імперських амбіцій російськоїдержавності. 

У відповідь на перемогупредставників Кавказу (у складіолімпійської збірної Росії) в Лондоніпо соціальним мережам і блогосферіактивно коментувався плакат з російськимиі кавказькими чемпіонами.

Користувачі почалиобговорювати болючу для російськогоспорту (і, водночас, російськогоімперського мислення) «проблему» - від50 до 90% кавказців в складі збірних командРосії по силовим видам спорту. Наприклад,в греко-римській боротьбі Росіюпредставляли шестеро: Мінгіян Семенов,Рустам Тотров, Заур Курамагомедов, РоманВласов, Алан Хугаєв і Хасан Баро ). Частинімешканців РФ це здалося випадковістю,але дехто вважав цілеспрямованоюполітикою, результатом якої сталаокупація силових секцій (особливопов'язаних з боротьбою) кавказькоїмолоддю. Причому, не тільки на Кавказі,але і взагалі по країні. 

Як частину цілеспрямованоїантислов'янської політики розглядалиолімпійський поєдинок «вірмена» ЮріяПатрікеєва з «росіянином» ХасаномБароєвим (Патрикеєв переміг). У дискусіяхбула висунута теза про те, що до 2005чистокровний росіянин Юрій виступавза збірну Росії, але потім був видавленийзі збірної через того самого Бароєва.Отже, він переїхав до Вірменії, прийняввірменське громадянство і кінець-кінцемпереміг Бароєва на цій Олімпіаді.

Далі було перерахованонизку прикладів, коли російські спортсменитікали з батьківщини і виступали назмаганнях під прапором іншої держави.Зокрема, згадано про 17-річну російськутенісистку Юлю Путінцеву, яка прийнялагромадянство Казахстану. В найближчихпланах спортсменки - приєднатися дозбірної Казахстану, з якою надалі вонамає намір успішно виступати на КубкуФедерацій та Олімпійських іграх. Ранішеподібним чином діяли інші тенісистки- Ярослава Шведова, Галина Воскобоєваі Сесіль Каратанчева.

В обговоренні робиливисновки про посилене фінансуваннякавказького спорту, цілеспрямованевиштовхування кавказькою мафієюнечисленних російських спортсменів.Російські патріоти були обуреніситуацією, коли «русские», зібравшиманатки, біжать з матінки-Росії до малорозвиненого деспотичногоазійського Казахстану, де їм реальнішезробити професійну спортивну кар'єру,ніж на Батьківщині. Інтернет-націоналістипорівняли своїх спортсменів з арійськиминапівбогами, які стоять на п'єдесталівід дикої держави степових кочівників,а від Росії (де росіян 83%) призові місцязаймають гірські люди з божевільнимипоглядами, танцюючи переможну лезгинку.

Тональність цієїдискусії весь час змінювалася. Винуватцямивизначали керманичів держави, яківпроваджують відверто антиросійськуполітику, наслідком якої є розбазарюваннягенетичної еліти. 

І, тим не менш, подібнідискусії можна сміливо назвати шизофренієюімперських ідей і патріотизму. Якросіянину ставитися до перемогиспортсмена, який танцює лезгинку іпредставляє не вельми шановану середпересічних громадян етнічну спільноту?Наче перемога Росії, але точно - не«русских». 

Одночасно зі спортивнимибаталіями у Лондоні  губернаторКраснодарського краю Олександр Ткачовзахотів сформуватизагони козачої поліції на Кубані для«видавлювання» з регіону кавказців.На його думку, у разі зміни співвідношеннянародів в регіоні Краснодарський крайможе повторити долю Косово. 

З першого вересняблизько тисячі козаків спільно ізспівробітниками поліції братимутьучасть у так званій охороні громадськогопорядку. Козаки будуть отримувати збюджету Краснодарського краю зарплату20-25 тисяч рублів ($700-830).

«Ми бачимо, як нашігості поводяться зовсім по-іншому,особливо на узбережжі. Можуть включитинаціональну музику і їхати по набережній,де їздити не можна, звертати на себеувагу. Поводитися нахабно, цинічно», -говорив Ткачов під час розширеноїколегії МВС.

Краснодарський губернаторстверджує, що на сьогоднішній денькозакам, яких він вважає окремим народом,і - ширше - кубанцям необхідно «по-новомувідстоювати свою незалежність, підвалиниі традиції». Причому, співвідношеннячисельності «російського, слов'янськогонароду» і «кавказьких народів» (до нихвін відносить вірмен, адигейців ідагестанців) повинно підтримуватися.Ось як раз для збереження цьогоспіввідношення і буде діяти новостворена«козача поліція».

З одного боку, можназрозуміти росіян, які бояться збільшення«немісцевого населення», особливо зкавказьких республік. Відверто кажучи,останні не є наймиролюбнішими народами.У військових частинах регулярнотрапляються масові бійки між дагестанцямиі «особами слов'янської національності».Призвідниками, зазвичай, виступаютьпредставники нацменшини. Для кавказцівне є смертним гріхом проявити неповагуабо обдурити чужаків, проте до «своїх»застосовуються зовсім інші стандартиміжособистісних стосунків.

Однак, всі ці етнічніекспансії і зміни етнічного складуРосії є результатом імперської політикипротягом усіх років існування держави.Ніхто ж не примушував московськихправителів покоряти інгушів, чеченців,татар. 

Ситуація виглядаєплачевною через те, що ані російськавлада, ані самі росіяни не замислювалисянад політикою інтеграції у суспільство.Результатом мало б стати формуванняспільних відповідних норм поведінкита взаємоповаги, а рівень міжнаціональноїі міжрелігійної конфліктності був бизведений до мінімуму.  

Але цивілізованаінтеграція вимагає не односторонньогопогодження одної етнічної спільнотина правила іншої. Це такий самий суспільнийдоговір, як між громадянином і владою.Російське імперське мислення не допускаєжодної інтеграція. Є лише одна відповідьі один вихід зрозумілий росіянинові —асиміляція. Тобто відмова від «національноїмузики», від почуття етнічної єдностііз земляками, мови, традицій, нарешті,танців. 

Отже, проблема ізкавказцями не пов'язана виключно з тим,що вони приїжджають в російські містаі столицю, а живуть за законами гір іаулів. Щоб стати правильним дагестанцем,інгушем, чеченцем - треба відмовитисявід дагестанського, інгушського,чеченського єства.

До речі, в Росії люблятьписати книжки про геополітичну рольКавказу, про місцеву природу, надра,курорти тощо. Усі російські сантиментине включають в себе місцеві народи.Мабуть, тому росіяни так ностальгуютьза царським підкорювачем Кавказугенералом Єрмоловим. Адже він де фактовтілював проект «Русского Кавказа» безкавказців.  

Любов до чужої територіїі, водночас, ненависть до місцевихмешканців стосується всіх. У тому числій українців. Для підтвердження вартонавести свіжоголиста одного із російськихправославних активістів ПатріархуКирилу щодо проблем всерединіАрхангельської і Холмогорської єпархій:

«… украинские священникис семьями, которые заполонили абсолютновсе храмы Архангельска. Русский батюшкапросто не мог стать настоятелем. Дажев протоиереи возводили в первую очередьчленов украинской клики. И всё бы ничего,если бы только эти самые украинскиесвященники не гнобили русских как нацию:пьяницы, ленивые, глупые, необязательные...

Отже, не одні «хачі»заважають нормально жити російськомусуспільству - хохли теж є паразитами натілі Росії. Кремль прагне поглинатисусідні народи і країни, проте показуєповну недієздатність до інтеграції їхв єдине гармонійне ціле (наприклад, якСША). Росія проявляє любов до землі іншихнацій, проте ненавидить їх, якщо вонидозволяють собі протидіяти асиміляціїі зберегти ідентичність. І не приведиГосподи тобі виконати національнийтанець на честь перемоги під прапоромзбірної Росії - ти викличеш ненависть.  

Виникає запитання: чиварто вступати в цей «русский мир»? Аджеєдиний дозволений привілей — це виступатипід російським прапором на міжнароднихспортивних змаганнях. Для цього цілкомдостатньо мати власну незалежну державу.

Микола МАЛУХА