Сьогодні, по закінченню мітингу на луганському майдані, я, зі своїм побратимом , зайшов випити кави та поспілкуватися в більш-менш затишній атмосфері щодо подальших наших дій.

Спокійний перебіг подій і таку ж бесіду перервала поява чотирьох юнаків рокіів 20 -22. Хлопці зайняли столик поруч з нами і почали жваво обговорювали останні події в Україні.

Не пройшло і п«яти хвилин, як в кав»ярню завалилися троє напівтверезих «народних дружинників»,яких міська влада мобілізувала на охорону громадського порядку .

Ці істоти, замовши собі по 150 на одного присутнього,почали хизуватися один перед одним високим званням «тітушки». Не знайшовши порозуміння у власному тісному колі ,один з представників цієї субкультури , вирішив з"ясувати стосунки і спірні моменти сьогодення з присутніми.

Підійшовши до столу, де сіділи юнаки ,«народний дружинник» почав свій діалог з кількості років проведенних у місцях ув"язнення. Мені, як людині. яка виросла у буремних 90-х, цікаво було спостерігати за реакцією молодого покоління ,яке далеке, в силу свого віку та виховання, від специфічних манер спілування того часу.

Те ,що я почув від молоді,приємно вразило.Вони згрупувалися і кваліфіковано пояснили нахабам, що зараз не 90-і і звання тітушки скоріше ганьбить Донбас , ніж працює на його позитивний імдж.

Ми з побратимом тримали на поготові стільці щоби у певний момент використати їх , як заспокійливий аргумент в дискусії обох сторін.

-Луганськ-це європейське місто , де не місце таким уродам,-чітко відрізав молодик «народному дружиннику»

Цікаво те, що «дружинники» не наважилися напасти на молодь.

Відсунувши важкі стільці,якими ми хотіли випустити пару з охоронців громадського порядку , запросили до себе молодиків.

-Не лячно?.-питаю

-А чого їх лякатися . Це заробітчани-сміття.

-Звідки самі? -Маріуполь. Ультраси «Іллічівця»

-Як у вас? Важко?

-Важко,-відповідають,-але ми хочемо змін.

Хочемо змін. Це вам не «Українські фронти» і сміття -тітушки .Це молодь Донбасу, а Донбас ніхто не ставив на коліна. Прогавили ви момент .

Російськомовна нарвана молодь скандує на стадіонах Донбасу « Слава Україні» і люто ненавидить тітушок, бажаючи при цьому змін. Зміни відбудуться .

Їх не зупинити , як не зупинити прихід весни після холодних лютневих морозів. Криголам пішов і цей процес незворотній.